Читати книгу - "Новий Атлантис, Selene Evance"

— Не така вона вже й стара, — я мрійливо всміхнулася й запхнула зброю за ремінь штанів, прикрила футболкою й натягнула на верх куртку. — Просто вік її короткий. А от хвилину тому вона повстала з попелу, наче фенікс.  

— Треба було її не спалювати, а пристрелити й закопати. Може, тоді б і не ожила. 

— А я бачу, у тебе гарно працює фантазія на катування. 

У цю мить Кіанові зателефонували. Він на мить швидко торкнувся губами моїх губ, а затим, вдихнувши глибоко, відповів: 

— Вітаю, Гейле, усе готово? Подавайте свою броньовану карету. Так, — він глянув на мене й скривив губи в усмішці, — ми їдемо обоє.