Читати книгу - "Том 2"

894, 914) не вміщено в текст «Стародавньої історії». Тут назви творів дещо відмінні від тих, які подаються в сучасних виданнях, взятих з тексту підручника: Гімн ранній зорі; Гімн вогневі [Агні]; Г[імн] Вогневі; Гімн Сонцеві; Гімн найвищому духові; Гімн погребовий; Г[імн] погребовий]; Г[імн] п[огребовий]; Г[імн] п[огребовий]; Гімн до Йами; Перемога Індри.

Чистовий недатований автограф двох гімнів («Батько усеї родини...», «Як не було ще нічого...») знаходиться в альбомі «Poesie» (ф. 2, № 11, стор. 36—37).

Для видання перекладів у Творах Лесі Українки, т. 4, 1927 р. (вид-во «Книгоспілка») проф. М. Я. Калинович вказав на відповідні місця в староіндійському оригіналі «Ріг-Веди». Ці посилання подаються в квадратних дужках під заголовком кожного гімну.

Датується за автографом.

Подається за першодруком.

З АНГЛІЙСЬКОЇ

Джордж-Гордон Байрон

«КОЛИ СНИТЬСЯ МЕНІ, ЩО ТИ ЛЮБИШ МЕНЕ...»

Вперше надруковано в журн. «Рідний край», 1906, № 50, стор. 6.

Автограф не знайдено.

Датується орієнтовно 1897—1898 роками, коли Леся Українка перекладала «Каїна» Байрона.

Подається за першодруком.

З ІТАЛІЙСЬКОЇ

ІТАЛЬЯНСЬКА НАРОДНА ПІСНЯ

Вперше надруковано в журн. «Рідний край», 1912, № 18, стор. 5.

Автограф не знайдено.

Датується орієнтовно 1902 роком.

Подається ва першодруком.

Ада Негрі

КІНЕЦЬ СТРАЙКУ

Вперше надруковано в журн. «Рідний край», 1907, № 11, втор. 10.

Чорновий автограф перекладу (ф. 2, № 893) без заголовка.

Датується орієнтовно 1899 роком.

Подається ва першодруком.

Негрі Ада (1870—1945) — італійська поетеса, рання творчість якої пройнята соціальними, демократичними мотивами.

Леся Українка зацікавилася поезією Ади Негрі і розглянула її у статті «Два направлення в новейшей итальянской литературе» (1899). На цей період, очевидно, припадають і переклади двох віршів Ади Негрі. Російський варіант перекладу вірша «Кінець страйку» увійшов як ілюстративний матеріал до статті.

«СМУТНОЇ ПРОВЕСНИ, СЕРЕД ТРАВИЦІ...»

Вперше надруковано в журн. «Рідшій край», 1907, № 1, стор. 9.

Автограф не знайдено.

Цей переклад Леся Українка назвала «переспівом» і вказала! що текст вірша «положено на музику М. Лисенком».

Датується орієнтовно 1899 роком.

Подається за першодруком.

З ДАВНЬОЇ ЄГИПЕТСЬКОЇ ЛІРИЧНІ ПІСНІ ДАВНЬОГО ЄГИПТУ

Вперше надруковано в ЛНВ, 1910, кн. 9, стор. 385—390.

У відділі рукописів Центральної наукової бібліотеки АН УРСР вберігається неповний і недатований чистовий автограф (№ 3666).

У чорновому автографі (ф. 2, № 895), датованому 1 січня 1910 p., є закінчення передмови, яке не було надруковане. Текст його такий: «А добре було б, коли б промовили! Скільки суму навколо, таким смутком повилася вся історія й сучасність наша, що морок починає опановувати душу і серце народу нашого, од-бирати йому хіть до життя. Щоб набратися сили боротися з горем та лихом, треба мати хоч просвітки радощів — а їх так мало навіть в наших чудових, безсмертних народних піснях — нехай же хоч промінь радощів давнього, вже згаслого народу, як живий промінь згаслої зорі, звеселить нашу трудну путь хоч на хвилину. Може тому єгипетський народ жив так довго, що вмів почувати радощі навіть найтяжчого життя».

Датується за чорновим автографом.

Подається за першодруком.

НЕЗАКІНЧЕНІ ПОЕТИЧНІ ПЕРЕКЛАДИ

З СТАРОГРЕЦЬКОЇ

Гомер

ОДІССЕЯ

Пісня III. В Пілосі. Пісня IV. В Лакедемоні

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка, Твори в п’яти томах. Т. 4. К., Держлітвидав, 1954, стор. 419—430, за чорновим автографом (ф. 2, № 889).

Автограф має багато правок, паралельні авторські варіанти слів і фраз. Виправлення олівцем, зроблені невідомою рукою, до уваги не беруться. Леся Українка переклала лише третю і розпочала переклад четвертої пісні «Одіссеї».

Датується і подається за автографом.

При перекладі «Одіссеї» Леся Українка дотримувалась традиційного прочитання і написання старогрецьких імен і географічних назв. Залишаємо таке написання в тексті, бо зміна його порушила б віршовий розмір. Оскільки сучасне написання старогрецьких імен і географічних назв відрізняється від того, яке вживала Леся Українка, подаємо словничок імен і географічних назв.

Айгіптос — Єгипет Мімос — Мімант Айгістос — Егіст Нелевс — Нелей Айяс — Аякс (Еант) Нелеєнко — син Нелея Альфейос — Алфей Несторенко — син Нестора Антілохос — Антілох Одіссевс ■ — Одіссей Аретос — Арет С.^торенко — син Онетора Атена — Афіна (Онеторід) Атреєнко — син Атрея Орестес — Орест Ахіллевс — Ахіллес Орсілохос — Ортілох Герайстос — Герєст Паллас Паллада Гортінос — Гортіиа Патроклос — Патрокл Діоклес — Діокл Пейзістратос — Пісістрат Діомедес — Діомед Персевс — Персей Діос — Дій (Зевс) Пойяс — Поянт Евбойя — Евбея Посейдаон — Посейдон Іарданос — Ярдан Стратіос — Стратій Ідоменевс — Ідоменей Телемахос — Телемах Кліменос — Клімен Тенедос — Тенед Клітаймнестра — Клітемнестра Тідеєнко син Тідея Крета — Кріт ' Тразімедес -і- Фрасімед Кроніенко — Кроніон Файстос -- Фест Лаеркес — Лаерк Фейбос -=» Феб Аполлон Лакедаймон —» Лакедемон Аполлон Менелаос ■-» Менелай Філоктетес — Філоктет

Данте Алігіері

ПЕКЛО.

Пісня V.

Вперше надруковано в «Літературній газеті» від 27 вересня 1945 p., № 25, за чорновим пезакінченим і недатованим автографом (ф. 2, № 890).

Леся Українка переклала тільки початок п’ятої пісні «Пекла» — першої книги «Божественної комедії» італійського поета Данте Алігіері (1265—1321). Особливий інтерес до творчості Данте вона виявила у 1898 р. Цього ж року написала вірш «Забута тінь», присвячений поету. Ймовірно, що у 1898 р. вона й переклала уривок з «Пекла». Почерк поетеси теж дає підставу орієн-товнр датувати переклад кінцем 90-х років.

Подається за автографом.

Ada Негрі

«Я СВОЙ ЛЕТУЧИЙ СТИХ, БЛЕСТЯЩИЙ САМОЦВЕТОМ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори в п’яти томах. Т. 1. К., Держлітвидав, 1951, стор. 179, як оригінальний твір Лесі Українки.

Вірш «Я свой летучий стих...» є варіантом перекладу однієї строфи вірша Ади Негрі «Виклик» («Sfida»), який Леся Українка виконала під час роботи над статтею «Два направлення в новей-шей итальянской литературе».

Автограф (ф. 2, № 729) на тому ж аркуші паперу, що й вірш «Як я люблю оді години праці» з датою: «19 жовтня 1899 р.». На цій підставі переклад датується 19.Х 1899 р.

Подається за автографом.

З АНГЛІЙСЬКОЇ

Джордж-Гордон Байрон

КАЇН

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори в п’яти томах. Т. 4. К., Держлітвидав, 1954, стор. 433—440, за не-закінченим і недатованим чорновим автографом (ф. 2, № 880).

В листі до матері від ЗО березня 1898 р. з Ялти Леся Українка писала про своє зацікавлення драматичними творами Байропа: «Може бути, перекладу шматок «Манфреда» або «Каїна», то теж пришлю... Якось трапилось, що я досі ні в якому перекладі «Каїна» не читала і, певно, се ліпше, бо він зробив на мене найсвіжіше