Читати книгу - "Війна лайків"

Коли Інтернет став більш дружнім до зображень та соцмереж, виникли відомі нам інтернет-меми. Це були зображення або короткі ґіфки з накладенням тексту. Їх було легко поширювати, тому вони швидко передавали ідеї. Однак, щоб уловити повне значення, потрібно було розуміти не лише поточний контент, але й також його витоки. Наприклад, явище LOLCats, що містить десятки тисяч зображень котів з різними підписами, стає кумеднішим (до певної межі), лише якщо знати контекст – поширеність зображень котиків в Інтернеті. По суті найефективніші меми часто побудовані не лише самі на собі, а й на інших мемах. Одна з причин тривалої популярності Жабеняти Пепе полягала в можливості його використання для висміювання іншого вірусного контенту – тобто «мемити» меми.

Найважливіше, що достатньо лише однієї події, групи або людини, щоб змінити значення мема для всіх, хто може його використовувати. «Цифровий контент можна передавати далі, деконтекстуалізовувати швидше та надавати миттєвий доступ мільйонам людей – без згоди чи навіть відома автора», – пишуть фахівці з інтернет-етики Вітні Філліпс і Райян Мілнер. Творець Жабеняти Пепе навіть подав до суду, щоб припинити неправильне використання його творіння. Однак це не допомогло. Через крадіжку чи випадок мем може почати містити зовсім інші ідеї, ніж ті, які в нього закладали, навіть якщо він зберігає всі свої старі досяжності та впливи. А щойно мем змінюють, його майже неможливо виправити. Зробити щось вірусним складно, а от перекрутити чи отруїти щось, що вже набуло вірусності, на диво легко.

Дослідження інтернет-«меметики» поступово злилося з дослідженнями онлайнової війни, приваблюючи химерних союзників. Фахівці з психологічної війни і тролі-лайнопостери разом почали вивчати, як поєднувати старі меми з розкруткою нових. Оборонні аналітики США взялися розглядати ці питання в 2006-му, коли майор морської піхоти Майкл Проссер опублікував далекосяжну тезу: «Меметика – індустрія зростання у військових операціях США». Відлунням більш ранніх робіт про мережеву війну Аркілли і Ронфельдта було Проссерове ствердження, що збройні конфлікти дедалі частіше вирішуватимуть дуелі ідеологій на «нелінійному полі битви». Відповідно військовим потрібно відстежувати меми, що їх поширюють супротивники, щоб протидіяти їм та діяти у відповідь.

У Сполучених Штатах робота Проссера сколихнула фінансовану DARPA індустрію, присвячену «військовій меметиці»: аналізу та озброєнню мемів для отримання переваги в невидимій усеохопній інформаційній війні. У 2018-му дослідження все ще тривали. Ідеальною ілюстрацією є випадок, коли Центр військово-морського аналізу випустив звіт під назвою «Дослідження користі мемів для кампаній урядового впливу». Цілком природно, його увінчав мем Базза Рятівника з «Історії іграшок».

Звісно, уряд США навряд чи лишався сам у цій розвідці. Протягом останнього десятиліття тіньові групи з усіх куточків Інтернету також почали відвертіше писати про перетворення мемів на зброю. Однією з таких організацій, сьогодні вже майже недієздатною, є Бюро меметичної війни, частина 8chan (форум для користувачів, надто радикальних для 4chan). Їхній девіз такий: «Хто контролює меми, той контролює світ». У спілкуванні брали участь нерозкаяні неонацисти, що намірялися захопити чи підірвати популярні онлайн-рухи та вдавалася до химерних обговорень прикладної соціології й природи ідей.

Один із користувачів уміло підсумував обіцянку меметичної війни для ультранаціоналістичних агітаторів: «Сьогодні ми, як ніколи раніше, маємо здатність докопуватися, дізнаватися та поширювати правду, якою її уявляємо… Перед нами – ситуація, унікальна для історії. Це епоха ідеологічної меметичної війни, у якій принципи контролю людства можуть поширюватися без жодних фізичних бар’єрів». Не дивно, що на фотографії профілю цього користувача був Йозеф Ґеббельс.

Закономірно, що ці два світи – передній край військової теорії та темне царство інтернет-тролів – знайшли одне одного онлайн. Цей союз утілився в діяльності Джеффа Ґісі, технічного консультанта, який був одним із перших палких організаторів інтернет-діяльності на користь Трампа. Він співзаснував MAGA3X, центр генерування мемів для онлайн-армії Трампа під назвою «Таємна зброя свободи». Джефф уважав, що неослабне створення та пристосування мемів на виборах є відлунням глобальної ситуації, яка захопила Сполучені Штати і більшість демократій зненацька. Ось чому Ґісі виклав свої думки у статті під назвою «Час визнати меметичну війну». Проте цей документ був опублікований не на фан-сайті Трампа, а в журналі Центру передового досвіду стратегічних комунікацій НАТО. Ґісі провів паралелі між повідомленнями протрампівських сил і не менш ефективними стратегіями впливу російських пропагандистів та Ісламської Держави. «Час рухатися до дорожчого погляду на стратегічні комунікації на полі битви соцмереж, – писав Ґісі. – Час визнати більш агресивний, проактивний, гнучкий світогляд та підхід. Час визнати меметичну війну».

Меметична війна, яку передбачили Проссер, Ґісі, дослідники DARPA та інтернет-антисеміти, діє за таким самим принципом. Вона визнає силу вірусності – потребу виробляти та просувати вірусний контент через онлайн-систему. Однак ця війна також визнає, що контент, який стає вірусним (мем), можна досить легко викрасти. І те, кому пощастить більше, визначає, як виглядатиме реальність: Жабеня Пепе викликатиме сміх чи відразу, терористичне угруповання сіятиме страх та надихатиме атаки в реальному житті чи просто потопатиме в онлайновому висміюванні.

У розлогішій картині меми нагадують сутички війни лайків, мікробитви, що формують та визначають результат глобального перетягування каната. Виграйте достатньо цих сутичок, і на деякий час перемога буде за вами. «Володієш моментом – володієш годиною, – пише оборонний аналітик Авґуст Коул. – Володієш годиною – володієш країною».

Хоча ці сутички починаються онлайн, вони не обов’язково там і залишаються. У світі війни лайків інтернет-конфлікти сьогодні непомітно зливаються зі справжніми.

Відкрита війна

Багато палестинців, які жили в місті Газа, вважали Ахмеда аль-Джабарі героєм, адже він був командиром ХАМАС, збройного крила опору ізраїльській окупації. Для ізраїльтян же це терорист, який підривав бомби в переповнених шкільних автобусах і поливав міста дощем мін. Та передусім Джабарі був тим, хто вижив. Він пережив п’ять замахів і хизувався, що більше не боїться куль чи бомб.

Розплата настала 14 листопада 2012 року, коли Джабарі та його охоронець їхали житловим кварталом Гази. Високо над ними завис ізраїльський дрон Heron. Його високоточна камера помітила, як машина Джабарі проїжджає повз міні-бус і ось-ось має виїхати на відкриту ділянку дороги. І тоді дрон випустив ракету.

Сам Джабарі не побачив вибуху, що обірвав його життя, але натомість це побачили мільйони інших. Тіло ще горіло, а офіційний Twitter-акаунт ізраїльських військових уже працював. «Сили оборони Ізраїлю почали масштабну кампанію проти терористів та місць їхнього скупчення у Секторі