BooksUkraine.com » Бойовики » Ніжно відданий Декстер 📚 - Українською

Читати книгу - "Ніжно відданий Декстер"

186
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Ніжно відданий Декстер" автора Джеффрі Ліндсей. Жанр книги: Бойовики. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 58 59 60 ... 76
Перейти на сторінку:
тепер уже стояли із відвислими щелепами і, не відриваючи очей, стежили за тим, як дві — вже абсолютно голі дівчини — танцювали навколо них, сильно пріючи і розхлюпуючи напої. Вінс, у якого вилазили з орбіт очі, був схожим на персонажа з коміксу, але в цьому він був не самотній. Всі, хто ще міг триматися на ногах, перебували в такому ж стані. Вони не дихаючи і похитуючись з боку в бік, витріщалися на дамочок. Я міг промчати по кімнаті на вогняній ракеті, і ніхто не звернув би на мене уваги.

Я встав зі стільця, обережно обійшов натовп з тилу і вислизнув у двері. Я думав, що Доукс буде десь поруч із будинком, але сержанта ніде не було видно. Я перетнув вулицю і зазирнув у його машину. Там теж було порожньо. Я подивився в обидва боки вулиці. Жодного натяку на нього не було.


Сержант Доукс зник.


Глава 24


Є безліч аспектів людського існування, які я ніколи не розумів, і я не маю на увазі інтелектуально. Я кажу про відсутність моєї здатності до емпатії, так само як і здібності відчувати емоції. Для мене це не є якоюсь втратою, проте існує багато областей людського життя, які виявляються поза сферою мого розуміння.


Але є одне всеосяжне людське почуття, яке я відчуваю, причому сильно, і я маю на увазі спокусу. Коли я подивися на порожню вулицю навколо будинку Вінса Масуоки і зрозумів, що доктору Данко якимось чином вдалося схопити сержанта Доукса, це почуття накотило на мене потужними, запаморочливими і майже задушливими хвилями. Я був вільний. Думка, захопивши мене цілком, вразила своєю елегантною і цілком виправданою простотою. Мені залишалося лише відійти в сторону. Залишити Доукса в компанії Данко, доповісти про це вранці і зробити вигляд, ніби напередодні забагато випив. Адже це ж таки була вечірка на честь моїх заручин, і я не міг до кінця знати, що сталося з нашим добрим сержантом. Тай хто мені заперечить? Ніхто з учасників вечірки не міг з упевненістю заявити, що я не дивився разом з усіма на голих дівчат.


Доукс зникне. Перетворившись на позбавлений розуму грудку м'яса, без рук і ніг, він більше не з'явиться біля моїх дверей. Щоб звільнитися від Доукса і отримати можливість знову стати самим собою, мені всього лише треба було зробити.. а зовсім нічого і не робити. Навіть я зумів би з цим впоратися.


Так чому б не відійти в сторону? Не зробити тривалу прогулянку до Коконат Гроув, де так довго чекав моєї уваги фотограф, що спеціалізувався на дітях? Адже це просто і безпечно — то чому ж ні? Прекрасна ніч для похмурої насолоди, місяць майже повний, а те, що йому бракувало крихітного шматочку, надавало прогулянці присмаку випадковості, наче робило її неформальною. Вимагаючі голоси в середині мене погодились і почали наполегливо шипіти, злившись у хор.


У мене було все. Час, мета і майже повний місяць, і навіть алібі, а напруга зросла настільки, що я міг би, закривши очі, дозволити цьому статися само собою. Домогтися щастя, рухаючись на автопілоті. І після цього мене знову чекало солодке полегшення. М'язи розслабляться, в них зникнуть вузли напруги, і я вперше за довгий час занурюсь в спокійний, глибокий сон. А вранці, свіженький і відпочилий, скажу Деборі...


Ох.. Дебора. Ну ось воно і зірвалось, чи не так?


Невже я скажу Деборі, що скористався несподіваною можливість зони без-Доуксів і пішов лиходіяти у темряву зі своєю Потребою і Ножем, коли останні пальці її бойфренда падали в бачок для сміття? Якимось чином, — хоч у мені всередині і сиділа група підтримки, яка волала, що все буде в повному порядку, — я був упевненим, що це їй не сподобається.


У мене було відчуття, що маленький ляп з мого боку, який вона не зможе пробачити, міг покласти край нашим стосункам, і, хоч я і не був здатним відчувати любов, я все таки хотів зберегти при собі Деб і бачити її відносно щасливою.


І от знову я залишився один на один із своєю доброчесною витримкою та чесністю, якою я страждав уже так довго. Понурий Покірний Декстер. Все прийде в свій час, сказав я, звертаючись до своєї іншої іпостасі. Рано чи пізно, це станеться. Має статися; ми не будемо чекати вічність, але на першому місце зараз буде інша річ. У відповідь, звісно ж, почулося невдоволене гарчання звіра, якого я вже давно не випускав, однак я заспокоїв його, опустивши з фальшиво веселим виглядом решітку, і потягнувся за мобільним.


Я набрав номер, який дав мені Доукс. Спочатку пролунав гудок, а потім почулося легке шипіння. Я натиснув кнопки коду доступу, почув клацання, і жіночий голос нейтральним тоном промовив:

— Номер.


Я продиктував номер мобільного Доукса. Настала пауза, а потім голос повідомив мені координати; я квапливо записав їх у блокнот. Голос трохи почекав і додав:

— Рухається точно на захід зі швидкістю 65 миль на годину.


Зв'язок обірвався.


Я ніколи не претендував на роль видатного штурмана, але на моєму катері стояв GPS. Прилад був корисним, коли треба було знайти місце для гарної риболовлі. Тому я ухитрився ввести координати, не розбивши голови і нічого не підірвавши. GPS, який дав мені Доукс, був більшим кроком вперед, ніж мій, а ще на його екрані навіть відтворювалася карта місцевості. На карті координати перетворилися на федеральну автостраду 75, що вела до долини Алігаторів, яка служила коридором до західного узбережжя Флориди.


Я був злегка здивований. Територія між Маямі і Нейплс називається Еверглейдс і являє собою болото з ділянками напівсухої землі. Там повно змій, алігаторів та індіанських казино, які були зовсім не тим місцем, де можна було б розслабитися і спокійно розчленувати тіло. Але GPS не міг збрехати, як і голос в телефоні. Якщо координати виявляться помилковими, то в цьому буде винен Доукс, але він пропав, тому... В мене не було вибору. Я відчував провину за те, що покидаю вечірку, не виказавши подяки хазяїну, але все ж я сів у машину і поїхав до федеральної автостради 75.


Через кілька хвилин я вже був на автостраді, потім звернув на північ до Ай-75. Якщо рухатися на захід, то місто поступово сходить нанівець. Потім перед самим в'їздом в долину Алігаторів, — там, де починається платна частину шляху, — знову з'являються будинки та веселі заклади зі стриптизом. Біля будок для збору дорожнього мита я пригальмував

1 ... 58 59 60 ... 76
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ніжно відданий Декстер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ніжно відданий Декстер"