Читати книгу - "(не) Колишні, Таня Смолярчук"

Місяць по тому ..

Ми таки прийняли рішення з'їхатися з Андрієм..

Життя надто коротке щоб витрачати його на безглузді принципи і страхи.

Як на диво Настя відразу ж прийняла Андрія в своє маленьке але дуже веселе життя.Останнім часом вони дуже активно проводять час разом.

У них як виявилося дуже багато спільного, і я інколи починаю ревнувати.Довгий час у моєму житті було лише "мама", а тепер у нас з'явився ще й тато, який ладен вирішити будь- яку проблему, і допомогти вмовити маму на чергову примху ляльки.

Останній раз їм вдалося вмовити мене на те щоб записати доньку на карате. Андрій чомусь вважає що наша донька повинна вміти постояти за себе не лише словесно а й за допомогою рук.Ну я вирішила що декілька прийомчиків вивчити б не завадило, за умови що в майбутньому вони будуть примінятися лише з розумом.

Я й гадки не мала що моя донька колись буде цікавитися цим видом спорту, але таки погодилася на цю авантюру, то ж як покарання вони тепер активно щовечора із татком миють посуд.

Дуже забавно спостерігати за тим як вони взаємодіють.Лялька підсовує стілець до раковини і під напором струменів води миє посуд, а Андрій стоїть збоку і витирає її..

Також у нас започаткувалася така сімейна традиція як перегляд якоїсь веселої комедії або мультика разом..

Тож після вечері ми завжди запасаємося попкормом або ж чіпсами і сідаємо за зручний диванчик у пошуках чогось веселого.

А ще мені дуже подобається те, як ми проводимо наші вихідні.Так як мало це трапитися і сьогоднішнього дня, допоки прихід однієї людини остаточно не зіпсував мій чудовий настрій.

На годиннику була майже дванадцята.Андрій з самого ранечку кудись поїхав, як він пояснив щоб сюрприз вдався, а я вирішила побалувати своїх ласунчиків смачною випічкою, як раптом у дверях пролунав дзвінок.

Чомусь я думала, що це Сніжанка вирішила забігти на чай у перервах між своєю роботою, але ж ні, краще б це була вона...

-Де Андрій- ні тобі добрий день, з такими претензіями до нашої квартири ввірвалася його мама.

Вона ні крихти не змінилася.Все така ж гарна, доглянута, і так як і чотири роки дивиться на мене з висока, неначе я якийсь мотлох під ногами.

Такі люди ніколи не міняються, їх по потрібно просто уникати, щоб настрій остаточно не зіпсувався .

-І вам, доброго дня- вирішую всетаки привітатися, майбутня свекруха як-не-як, хоча мабуть невісткою вона мене ніколи не назве, гордість не дозволить.

-Не змушуй мене повторюватися, де мій син?- викарбовує кожне слово з нотками роздратування.

-Андрій відлучився по справах, скоро має повернутися.

-Чудово, отже ти зараз сама і нам ніхто не зможе завадити поговорити.

-Це вже залежить від того про що саме буде йти мова,- я змовчую про те що десь тут в квартирі в своїй кімнаті сидить Настя і переглядає якийсь мультик, сподіваюся вона не прийде сюди, а то мені не хотілося б щоб ця жінка ще й на мою дитину так дивилася як щойно на мене.

-Я сподіваюся на твій розсуд і розум- випалила пройшовши на кухню- ууу.пиріжки, так ось чим ти вирішила приборкати мого сина, виявляється все так просто.

-Звичайно просто, особливо коли люди кохають одне одне.

-Я відразу до справи: ти не пара моєму синові, і я хочу щоб ти припинила псувати йому життя і зникла назавжди, я навіть готова тобі заплатити, скільки ти хочеш, скажи?- у мене зараз враження дежавю, десь я таке вже чула, але на відміну від минулого вони нам тепер нічого не можуть зробити, тому ця жінка й прийшла сюди з погрозами.

-Послухайте мене, я кохаю вашого сина, і тепер не розлучуся з ним ні за які гроші вам це ясно?Ми й так багато втратили через ваші каверзи, більше на одні й ті ж самі граблі не наступлю.

-Ах ось воно що?Тобто коли в нього було все погано, то ти швидко змилася з його життя, а тепер коли він знову успішний має багато грошей то ти тут як тут.У нього була чудова сім'я, гарна дружина, він був щасливий у шлюбі зі Сніжанною, поки ти- викарбовує кожне слово, не забувши тикнути у мене пальцем,- дворняжка яка чомусь думає що вона принцесса, та я таких як ти навскрізь бачу , і знаєш що ти нізащо не отримаєш мого сина.

-Про яке щастя ви говорите..І доречі чи не ваш чоловік постарався щоб я тоді пішла?Та він робив все щоб знищити Андрія, морально розчавити, показати що без нього він ні на що не здатний..Я й пішла тоді від нього не тому як ви виразилися, що в нього не було грошей, а тому що розуміла ви не дасте нам життя, за своєю гордістю ви навіть не помітили, як перекриваючи йому кисень ви змусили Андрія працювати звичайним вантажником, цього майбутнього ви хотіли для свого сина, як би я не пішла тоді то впевнена було б ще гірше.А щодо як ви вже виразилися "щасливої сім'ї", то не було ніякої сім'ї, ви просто забрали у обох чотири роки життя, щасливого життя, а тепер забирайтеся геть з нашого дому- майже викрикнула адже емоції просто зашкалюють, ця дамочка мене розізлила.

-Та як ти смієш виганяти мене із квартири мого сина!Та хто ти така- вона майже позеленіла від злості, я на мить втратила пильність, як наслідок мені у обличчя полетів гучний ляпас- не смій казати мені що робити, інакше я тебе знищу як таргана, я тобі не мій чоловік і домовлятися з тобою не буду, не хочеш по доброму чекай біди..