Читати книгу - "(не) Колишні, Таня Смолярчук"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
-Зла відьма!- я чую за своєю спиною тупіт маленьких ніжок, як раптом до мене підбігає налякана Настя яка міцно обнімає мене своїми ручками закриваючи собою від цієї жінки.- не чіпай мою маму!Ні чіпайТи зла баба яга, я тебе не боюся, іди геть звідси- майже в істериці і зі сльозами на очах прокричала моя дівчинка ще міцніше обійнявши мене.
-Настуню все добре, люба йди до себе ця жінка зараз піде- опускаюся біля доньки і міцно замикаю її в своїх обіймах намагаючись захистити від цієї злої відьми.
-Я хочу щоб вона пішла!Я її боюся мамо..
-Настуню?Мамо?- у її очах жах, здивування, вона довго стоїть і відкрито розглядає мою доньку не в змозі сказати ані слова.
В одну мить вона робить крок на зад не в змозі просто так утримати рівновагу..
-Ідіть геть звідси!Не псуйте нам життя інакше ваш син вас зненавидить остаточно!- викрикую вже я і вона неначе по велінні чарівної палички з розгубленим поглядом виходить з квартири..
У цей момент навіть дихати стає лекше, одне лише бентежить плач доньки.
Ніколи не пробачу собі того що дозволила її налякати, тому беру її на ручки і обіймаю як маленьку дитину, погладжуючи по спинці
-Все гаразд люба, все вже гаразд..
-Вона пішла?
-Так..Вона більше сюди не прийде, давай домовимося: ми ж не скажемо татові про її, правда ж?
-А хто вона така?- я б воліла щоб вона нічого не знала, але обманювати доньку не збираюся, вона в мене хоч і маленька але дуже кмітлива дівчинка..
-Це його мама..Твоя бабуся- важко її звісно так назвати але це факт..
-А чому вона така зла?Вона що зла відьма?
-Ні..Вона просто ображена жінка, яка заплуталася і винить у всіх бідах інших.Ми ж не скажемо Андрієві про її прихід.Не забувай сьогодні на нас чекає сюрприз, ти ж не хочеш щоб своєю новиною ми зіпсували настрій всім.
-Добре, я не скажу..Не плач мам, якщо вона ще раз сюди прийде то я тебе захищу, обіцяю..
-Ти моя маленька захисниця..
-Мам..
-Що?
-Здається чимось пахне?- Настя починає принюхуватися.
-Чим..?- я не відразу розумію про що йде мова.
-Чорт.Пиріжки!- кидаюся дістават їй з духовки, і на щастя не все так жахливо як могло б бути.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «(не) Колишні, Таня Смолярчук», після закриття браузера.