Читати книгу - "Довга дорога до тебе (ч.3), Хелена Власенко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Коли вернемося додому, куплю рушницю.
- Бідні наші дівчатка і хлопці, яким вони сподобаються, - важко видихнула Дана і захитала головою, сміючись.
- Ти права, - погодився він, - але тільки стосовно хлопців.
Дана повернулася всім корпусом, сперла голову на підголівник і лагідно подивилася на нього.
- Але ж ти знаєш і розумієш, що так повинно бути.
- Знаю, - скривився в печальній посмішці. - Тому саме тобі доведеться всякими способами відволікати мене. А як ми знаєм, найкращий спосіб це зробити... ну ти зрозуміла.
Ян красномовно кивнув вбік, показуючи на їхню доньку, з натяком, що не може при ній висловлюватися, хай навіть вона спить.
- І знову я повинна все розгрібати, - простогнала Дана жалісно. - Все я і я.
- Так, - Ян і не думав розкаятися, тільки вкотре поцілував кохану долоню. - Хіба ти цього досі не зрозуміла? Для мене ВСЕ - ТИ. Починаючи твоєю здатністю вибирати яблука, що мені сподобаються і закінчуючи сенсом життя.
Нестямно захотілося зупинити цю мить і хай триває до безкінечності. Ніколи в житті вона не почувалась краще, ніж просто отак дивлячись йому в очі, що світилися безмежною ніжністю і лагідним світлом як, в принципі, і її, сповнений замріяної теплоти, погляд. В такі момети вони, по суті, нічого не робили, але обоє жили на повну. Та на довго дозволити собі цю мить не могли. Ян вернувся увагою до дороги.
Вони підїжджали до села Поляниця, де знаходився гірськолижний курорт і в якому вони запланували провести кілька днів своєї відпустки. Зараз же верталися з попереднього пункту поїздки - монастиря, де Дана колись хотіла залишитись і присвятити життя чернецтву. Всі зраділи її приїзду і щиро тішились за щасливу сім'ю, але Дана, мимоволі, з журбою подумала: "Знали б вони чого коштувала їй сім'я, через що їм з Яном довелось пройти. Та, мабуть, це були такі життєві випробування на міцність".
Перед тим вони всі троє провели два дні в батьків, де Ян умудрився організувати побачення. Так, саме побачення в уже старій вантажівці Mercedes-Benz білого кольору, на якій ще працював дядько Василь. Побачивши, як авто зупиняється перед будинком і як за тим з водійського боку зістрибує Ян, лукаво підморгує та запитує, чи готова вона до побачення - зрадливі сльози самовільно, нагло покотились щоками.
Даринка залишилася з дідусем і бабусею, а Ян знову, як тоді, повіз Дану в поле. Варто було їм опинитися всередині трейлера, як вона, сидячи на ароматному сіні вкотре розплакалась. Емоції просто били через край. Янові на гадку прийшов тільки один спосіб її заспокоєння. Цього разу на побаченні вони кохалися: довго, ніжно, самозабутньо.
Свою ж минулу, зимову відпустку, вони провели закордоном. Ян попросив вибрати щось екзотичне, красиве і спокійне. Оскільки бажання його збіглося з бажанням Дани - вони полетіли на Бора-Бора. Справді, якщо існує рай на землі, то тільки там. Дана не могла насолодитися фантастично-красивими краєвидами: гори, пляжі з білосніжним піском і бірюзовою водою, дерев'яні бунгало з дахами з пальмового листя... Одне слово - казково.
Скориставшись всіма видами запропонованих розваг, Ян навіть зробив собі невелике татуювання на правій частині грудей. Не зміг він пройти мимо найкращих в своєму ділі майстрів полінезійського тату. Проте малюнок в нього на тілі було не єдине нове з чим вони верталися додому. Їхали на відпочинок втрьох, а верталися вже четверо. Незабаром після відпустки Дана дізналася, що вдруге вагітна.
Від цих приємних спогадів її відірвала вібрація в сумці. Знову довелось випрошувати свою долоню, щоб дістати телефон. На екрані світилось ім'я подруги. Дана відповіла.
- Привіт, Кать. Ви вже вдома? Розповідай, як відпочинок.
Катя з Кирилом теж тільки-но вернулися з відпустки. Вони своїм пунктом відпочинку вибрали Іспанію. Катя загорілась цією ідеєю після соковитих розповідей подруги і зупинились вони в їхньому з Яном готелі, щоб уже повністю поринути в ту атмосферу.
- Привіт. Так, тільки приїхали і все просто... супер, - голос Каті видавав її збудження і ледь стримуване бажання запищати.
"Мабуть, поїздка перевершила будь-які сподівання, - Дана добродушно собі посміхнулась".
- Невже Іспанія вам аж настільки сподобалась? Чую в твоєму голосі просто дитячий захват, - озвучила своє припущення.
- Іспанія? - Катя відразу наче розгубилася. - Ах так, відпустка супер, але я не про те. Дана, я вагітна.
- Що?! - вигукнула та, забувши на мить, що поряд дитина спить.
Даринка щось сонно пробубоніла і продовжила спати, тільки Ян глянув здивовано на збуджено-округлені очі дружини.
- Так, вже другий місяць пішов. Я спочатку не надала значення затримці, потім поїздка, зміна клімату. Та ми вже тиждень, як повернулися і досі нічого. Тож, сьогодні лікар повідомив, що я стану мамою.
- Кать... - емоції переповнювали і Дана навіть не могла слова з себе витиснути.
Стільки радості і підтримки хотілось висловити, що вони клубком застрягли в горлі. Натомість Дана витиснула з себе тільки:
- Як же я рада за тебе, за вас... - після чого, стримуючи пискливий захват, додала. - Рада, рада, рада!...
- Дякую, - тихо, щиро відреагувала подруга. - Ти завжди говорила, що все ще попереду.
- В мене просто дар передбачення, - добродушно запишалася Дана, сміючись. - Ну гаразд, а тепер розповідай мені все в деталях і про відпустку зокрема.
До самого готелю подруги теревенили, ділячись радістю одна з одною. Вже коли Ян заїздив на паркінг, Дана змусила себе попрощатися з Катею і вимкнула телефон.
- Помилились номером? - з серйозним виразом обличчя спитав Ян, вибираючи поглядом місце де зупинитися.
Дана хіба могла, що очі закотити від веселої досади на його баловство.
- Катя дзвонила. Розповіла, що теж вагітна.
- Повір, Оленятко, це було чітко зрозуміло з вашої емоційної розмови. Ну і що, вона хоче, щоб ви разом народжували?
- А тобі б тільки якусь дурницю ляпнути, - знов зітхнула Дана. - Вона тільки на другому місяці.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Довга дорога до тебе (ч.3), Хелена Власенко», після закриття браузера.