Читати книгу - "Вирок Бойового Мага, Andrii Noshchenko"

Глава шоста. 

Та не так сталося, як гадалося. Пʼять аур Богів Війни наближалися до мене з боку Гараху. 
    ⁃    Та твою ж, що ж це за день такий! Будь тут! 
Я зупинив човна і стрибнув у небо в бік гостей. Що вони по мою душу я не сумнівався, церквою тхнуло за десятки кілометрів. Напасти першому? Чи може зразу привітатись, можливо вони не хочуть вони бою взагалі? Я зупинився і витягнув формацію девʼяти списів, після чого одразу активував магію одразу шести кіл. Варто було моїм яскраво червоним печаткам сформуватися навколо мене, як пʼять фігур у білих робах зʼявилися неподалік від мене. І де ці вилупки беруться? На усю Північну Імперію було лише три білих кардинали, котрих я успішно вбив, а тут… Я використав закляття пʼятого кола елемента вогню, інферно, ніби попереджаючи, щоб вони не наближались і діалог, котрий міг ще бути, вели з тої дистанції у пів кілометра. 
    ⁃    Шановні кардинали, ви тут до мене, якщо не помиляюсь? 
    ⁃    Ти Аней?
Один з них, скоріш за все, головний у загоні, зробив крок уперед. Я зморщив носа. Яка невихованість, назвати Бога Війни просто за імʼям. 
    ⁃    Для тебе, собака сутула, я шановний Аней. Ще раз так обмовишся, і я особисто навчу тебе правилам етикету! 
    ⁃    Яка пихатість! - інший з них витягнув лук, та старший його зупинив. 
    ⁃    Невже ти гадаєш, що моя роба не дає мені права звертатися до тебе просто за імʼям? - запитав він. 
    ⁃    Твоя роба? Купка шахраїв, що розжилася краденою у простих людей силою, буде мені розказувати за право поводити себе як заманеться? Та чого ви варті без свого вівтаря? - я направив руку зі списом у їх бік - Мене одного вистачить щоб на клапті пошматувати вас пʼятьох! 
    ⁃    Ти себе занадто переоцінюєш! - крикнув ще один. 
    ⁃    Я втілення вашого божка на пил розпорошив, а ти хто є, лупа? Кажіть чого прийшли і зникніть з мого шляху! 
Я бачив, як декотрих з них аж тіпає від люті. Але все одно не атакували, що означало лише одне - церква хоче закопати сокиру війни. Ідіоти, спочатку зробили мене ворогом, щоб тепер купувати мир…
    ⁃    Ша… шановний Аней, ми представники синоду церкви Білих Близнюків Центральної Імперії. Наша ціль сьогодні то запропонувати вам приєднатися до церкви Білих Близнюків…
    ⁃    Давай вже до другої частини, там де я відмовляюсь від вашої щедрої пропозиції. Мене зараз знудить…
    ⁃    Друга частина… Вона тобі не сподобається! 
Стріла, пущена одним з Богів Війни, полетіла в мене. І одночасно я крикнув:
    ⁃    Вбий їх! 
Девʼять сірих блискавок промайнули повз мене, але того було замало, тож я ще пожбурив девʼять пляшок з маною Бога у той бік. Клята стріла мала більшу силу, аніж я гадав. Вона легко увійшла мені під праву ключицю, та застрягла. Дідько! Я вирвав її, але наконечник так і лишився у тілі. Я щодуху мчав у бік вибухів пляшок з маною Бога, щоб швидко добити найбільш скалічених Богів Війни, доки вони не нажерлись пігулок відновлення. Краплі моєї крові щедро летіли з рани униз, вибухаючи позаду мене. Я як міг затис рану аурою. Зараза, через наконечник у моєму тілі, права рука частково втратила дієздатність…
Я увірвався в клуби полумʼя від вибуху і побачив першого противника, що тримав культю правої руки лівою і шукав свою відірвану кінцівку у полумʼї, котре розгорілося ще дужче під впливом закляття інферно. Не гаючи часу на кінчиках пальців моєї лівої руки зʼявилися пʼять чорно-білих зірочок, вкритих сірими блискавками. З часу, коли я прорвався на рівень Бога Війни, керувати аурою для таких ударів мені стало легше, аніж дихати. Моя розчепірена пʼятірня увійшла йому попід дих і почала роздирати на фарш його тіло знизу догори. Я струснув залишки його черепа з кисті, коли  мою спину трохи вище поперека пробило лезо ворожого списа. Боляче ж, сволота! Я подивився униз, на горба, що надувся на моєму животі і з розмаху вдарив назад списом. І хоча моя права рука працювала погано, та удар аурою, котрий я сконцентрував на вістрі списа, допоміг мені просто розшматувати Бога Війни, котрий вдарив мене ззаду. Я висмикнув ворожий спис, щоб не заважав, і мана Бога полилася цілим струмком, вмить перетворивши поле бою на суцільне вогняне  пекло. Зараза! Я затис рану на спині аурою і тільки-но спробував випити пігулок відновлення, як праву руку у лікті пробила ще одна стріла. От же вилупок! Де той клятий лучник?! 
Я озирнувся і крізь язики полумʼя побачив виродка, що нерухомо висів пробитий двома списами формації і знову натягував тятиву. Закляття шостого кола елемента часу - сталий час! І хоча сили закляття не вистачило, щоб повністю зупинити ту стрілу, але її швидкість знизилася у кілька разів, що дало мені змогу ухилитися від пострілу. От же собака сутула, я точно заберу твій лук! 
Мій ривок до нього був настільки швидким, що він не встиг приготуватися до ще одного пострілу, і у його очах застигло прямо неймовірне здивування, коли я відірвав йому його дурну голову, і пожбурив її у найгустіше полумʼя. Варто було цьому Богу Війни здохнути, як списи формації вискочили з його тіла і рвонули до наступної цілі. Я сховав списа, що тримав у правиці - усе одно вже не зможу ним битися у цьому бою через такі травми руки, і висмикнув ту стрілу, що все ще стирчала у лікті. Випивши кілька пігулок відновлення, я почав шукати ще двох Богів Війни. 
Вилупки, хоч і були добряче пошматовані вибухами і полумʼям, та все ж досить вдало оборонялися, маневруючи між списами формації. Так продовжувати не слід… Битися на рівні я не міг, але мав ще один фокус, котрий допоміг би мені перемогти. Наблизившись до них якомога ближче, я вдарив їх жагою крові, зупинивши лише на якусь мить… Але цього було достатньо, аби їх тіла пробило під різними кутами по кілька списів одночасно. 
    ⁃    Я ж обіцяв вам, вилупки, що один пʼятьох пошматую! 
    ⁃    Стій! Пощади! 
Закричав один з них, до якого я наближався ззаду. 
    ⁃    Гори у пеклі, сволота! 
Я поклав руку на його голову та розчавив її, мов тухле яйце. Його тіло ще кілька разів сіпнулось і завмерло. Останній з кардиналів не полишав спроб вирватись, дивлячись на цю картину переляканими очима. 
    ⁃    Якщо ти насмілишся вбити мене, церква так того не лишить! Не лише тебе, а й усю твою родину, твоїх друзів і знайомих - усіх на вогнищі спалять! 
Дідько, воно ледь живе, а ще й погрожує. Ну що за ідіот…
    ⁃    Останній кардинал, що наказав атакувати мою подругу, здихав у корчах кілька годин… ти знав це? 
Я зупинився у кількох метрах навпроти нього. Скоріш за все, мої слова налякали його ще більше, тому що він замовк, пускаючи криваві соплі з носа та рота. 
    ⁃    У тебе є вибір… Розповісти те, що я хочу знати, і здохнути швидко, або подихати довго, повільно відповідаючи на мої питання. Що обираєш? 
    ⁃    Гнида! Ти клята гнида! Я розкажу все, питай…
Не те, що в мене було багато запитань до нього, але дещо знати я хотів. 
    ⁃    Скільки кардиналів має церква у Центральній Імперії? 
    ⁃    Девʼяносто девʼять. По тридцять три білих, сірих та чорних кардиналів. 
Я присвиснув. Нічогенька така сила. Але, він так легко у цьому зізнавався…
    ⁃    Я вірно розумію, що сенсу вас вбивати мало, поки існують вівтарі? Ти здохнеш, і на твоє місце божки швиденько створять нового кардинала? 
Вилупок опустив голову. 
    ⁃    Так…
    ⁃    Аха-ха-ха-ха, і ти ще погрожував помстою? Та ви ж витратний матеріал, аха-ха-ха-ха! Ще одне питання. Чому тут ви? Чому не прийшло втілення? 
Кардинал підняв голову і підозріло подивився на мене. 
    ⁃    А ти не знаєш? Чим далі втілення від центральних храмів імперій, тим воно слабше. На такій відстані як зараз, не сильніше Бойового Предка було б. 
Нісенітниця! У столиці я повністю зруйнував храм разом з вівтарем, але втілення там було сильнішим за усе, що я бачив у цьому світі. Якщо… Якщо не заховано щось під самим храмом. Те, що і надає таку силу втіленню! Я мовчки розчавив голову кардиналу і зібрав списи формації у сховище. Вогонь з мани Бога вже вщух, я деактивував магічні печатки і зібравши персні мертвих Богів Війни повільно пішов до човна. 
Сподіваюсь, пригоди на сьогодні скінчилися і в мене буде час трішки себе підлатати. Та хочаб витягнути того клятого наконечника! Надягаючи нового плаща на голе тіло подумав, що варто було б придбати магічного одягу високої якості, щоб не горів отак одразу. Бо чи не після кожного бою я лишаюсь голим. І треба вирішити цю бісову проблему. Не з одягом, а з церквою, адже три атаки з їх боку за останні пару тижнів - то вже занадто. 
Якщо вірити словам кардинала, то божкам, та і церкві вцілому, байдуже на втрати, адже вони завжди можуть створити нових кардиналів. Так, можливо це не миттєвий процес, можливо, навіть ресурсно затратний, але вони мали таку можливість. Це головна моя проблема. З такою інтенсивністю вони мене рано чи пізно дістануть. Мені зараз конче потрібні сильні союзники, але з таких я знаю хіба що Крука. Звичайно, найоптимальнішим варіантом було б підняти свій рівень сили, та з магією в мене затик, а до Бога Війни середнього ступеня… теж ще не скоро. 
    ⁃    Пане Аней! Що то було? То на вас напали? Хто то був? Там все небо вогнем палало! Як ви себе почуваєте? 
    ⁃    Тихо! Торохтиш забагато! 
Я сів на кокпіті і створив тонке лезо, матеріалізуючи його зі своєї аури. Глибоко вдихнувши, зробив глибокий надріз під правою ключицею. 
    ⁃    О боги, що ви робите?! Пане Аней, ви голий! 
І оця істерична особа розповідала за свій розум та політичний досвід. Здається, я помилився, але де? 
    ⁃    Усе гаразд. Зараз усе буде гаразд. 
Я засунув пальці у рану і витягнув той бісів наконечник, котрого прибрав до сховища, щоб не відчитати його від мани Бога. 
    ⁃    А ти ще питала мене, чому я хочу церкву знищити… То ось тобі і відповідь - інакше вони вбʼють мене. Це вже їх третя спроба за останні два тижні. Є ідеї? 
Мірта сіла поруч, навмисно не дивлячись на мене. 
    ⁃    Якщо усе так погано, то лише тікати. 
    ⁃    Куди? 
    ⁃    Туди, де церкви немає. У порожні землі, або до племен звіролюдів. Жоден у цьому світі не вистоїть проти церкви та її богів. 
    ⁃    Пфффффф! Аха-ха-ха-ха! Гадаєш, аби я їх боявся, то не підкорився б? Побачиш, я буду першим, хто це зможе. 
Вихвалятися воно, звичайно, легко. Але насправді ситуація була не дуже гарною. Я одягнув свіжий одяг і спрямував човен до Гараху. Навіть провінційний храм Білих Близнюків - то храм, що має бути знищений. 
Місто ми побачили за кілька годин, тож посадивши човна пішли до нього пішки. Я хотів спробувати знов тихцем пройти, та про мене вже знали і ворота були зачинені. Дідько, не штурмувати ж мені його. Я почухав потилицю. 
    ⁃    Пане Аней? 
Мірті, здається, теж було цікаво, що я буду робити. 
    ⁃    Гей, народ! - гукнув я до охорони на стіні над міською брамою - Відчиніть ворота… Помолитися мені треба…
    ⁃    Шановний Анею! Вибачте, але місто сьогодні зачинено… У нас цей, карантин! Ось! 
Це щось новеньке…
    ⁃    Чхаєте? 
    ⁃    І кашляємо! 
    ⁃    Я Бог Війни, йолопи, Мені болячки не страшні. 
Охоронці на брамі  почали шепотіти між собою. Я підхопив Мірту на руки і перестрибнув через стіну. Солдати ж вдали, що нічого не побачили і я просто зник на їх очах. Хто його зна, чого ті Боги Війни вміють…
    ⁃    У тебе дві години на закупівлю, зустрічаємось тут. 
Дівчина кивнула і я пішов до храму. 
Храм був зачинений. Церковники зрозуміли, що не зможуть його відстояти, тож просто покинули, забравшись геть. Та й біс із ними. Я активував магію четвертого кола і використав закляття елемента вогню - вогняне торнадо. Велетенський стовп полумʼя огорнув будівлю, закрутився навколо, та почав плавити камʼяні стіни. Високі кольорові вітражі вибухнули тисячами блискучих уламків, що перетворилися на кольорові каплі і змішалися з рідкою лавою навколо зруйнованих стін храму. 
Містяни швидко зібралися  навколо погарища. Страх, розпач, невдоволення, злість… Вони навіть не приховували свої емоції, дивлячись на храм, який повільно руйнувався під впливом мого закляття. 
    ⁃    Це все той виродок!
    ⁃    Сучий син…
Усе більше пальців у натовпі вказувало на мене. Усе більше очей з ненавістю дивилось. 
    ⁃    Забирайся з нашого міста, вилупок! 
    ⁃    Нащо ти сюди припхався! 
Камінь, пожбурений кимось із натовпу, вдарив мене у спину і впав поруч. Натовп затих, сам вражений таким нахабством. Сотні очей, мов переляканий підступний звір, чекали на мою відповідь. Я озирнувся у той бік, звідки прилетів камінь і побачив нажаханих нікчем, що ховали очі, варто було моєму погляду зупинитися хоч на комусь із них. Спробувати їм пояснити? Чи перетворити площу на криваве місиво? Деякий час ці два бажання боролися у мені. 
Я глибоко вдихнув і відвернувся, щоб не бачити їх. Пусте. То емоції. Їх церква такими зробила за багато поколінь. А зараз я руйнував той уклад життя, який вони знали століттями. Люди завжди бояться приходу нового і незнайомого, то така їх природа. І побороти той страх може лише час - будь які слова будуть безсилі. Але, як то буває, безкарність то є мати уседозволеності. В мене полетів ще один камінь з прокльонами. А потім ще… Я чув і відчував, як натовп розбирав бруківку. Мурахи… Я вдарив  хвилею аури. Мов ганчарʼяні ляльки люди розлетілися навкруги, гублячи свої паперові руки та ноги, горлаючи від болю та страху… Я подивився на рясні краплі крові, які вкривали щойно вирване з бруківки каміння. Тонкий білий промінь злетів з руїн храму в небо. Все. Тепер все. Я здійнявся угору над скаліченим, страждаючим від болю натовпом. 
    ⁃    Сьогодні я лишу вам життя, не звертаючи увагу на ваші дії. Але, якщо храм буде відбудовано - я знищу усе місто. Сподіваюсь, ви запамʼятаєте мої слова. 
Я деактивував магію і пішов геть, до воріт. Дві години давно вже минули, тож Мірта мала чекати на мене. І я не помилився. Дівчина стояла поблизу брами і нетерпляче підтанцьовувала, нервово озираючись навкруги. Скоріш за все не часто вона ходила містом наодинці, без своєї свити та охорони. 
    ⁃    Усе купила? 
    ⁃    Ну…
    ⁃    Вже не важливо, нам час іти. 
Я ухопив її на руки і знову стрибнув через стіну, адже ворота лишалися зачинені. 
    ⁃    То куди тепер? 
    ⁃    У підземелля. 
    ⁃    Ви вже встигли дурниць тут наробити? 
А в неї є інтуїція.  
    ⁃    Чому так вирішила? 
    ⁃    Вогонь і ревіння натовпу. Їх аж до воріт видно і чутно було… Я боялася, що солдати вбʼють мене ще до того, як ви повернетеся, пане Аней. 
Можливо, вона мала рацію, зазвичай люди легко роблять дурню, яка не має сенсу. Охорона і дійсно могла взяти її у заручники, щоб вплинути на мене, чи навіть вбити. 
    ⁃    Ти вірно кажеш, більше я так не вчиню. 
Я витягнув човна і ми попрямували до підземелля, яке було у кількох годинах льоту.