Читати книгу - "Під зірками та штормами, Анна Мінаєва"

— Лайно! — видихнув Фейт. 

— Та щоб йому! — пролунало поряд. — Був би тут Бодж!

— Але його немає, — прошипів Фейт.

Гармати «Примари» зробили постріл в лівий бік. Влучили. Та галеон навіть не скинув швидкість. Кораблі корони наближалися. Вони збирались захопити піратів. Відвести їх у столицю. І повісити. Всіх повісити.

— Ще трохи, — прошепотіла Ева, коли гармати вистрілили три рази. І все вистріли влучили у «Примару». Корабель починав тонути. Трюм надто швидко заповнювався водою. — Фейт, ти всіх зібрав?

— Вони чекають сигналу.

Ельфійка окинула поглядом палубу, на якій були майже всі. Окрім…

Незабаром вона побачила ту, кого шукала. Жінку, яка досі на кораблі вдягалася у сукні. Яка зараз ховала своє коротке волосся під хусткою. І яка квапилася у їхній бік.

— Фейт! — вона звернулася до помічника штурмана. — Ми так всі загинемо! Що коїться?!

Він не відповів їй. Тільки подивився на ельфійку, яка не зводила погляду з повії капітана.

— Фейт! — Мейла схопила того за лікоть. — Хто за штурвалом?

— Той, хто заплющив очі на вбивство, — видихнула Ева та зробила крок, щоб опинитися біля жінки. 

Вона здригнулася, побачивши ельфійку.

— Я казала тобі, не трапляйся мені на очі, — промовила вона, а за мить гармати галеонів знову вистрілили. І «Примару» кинуло вбік.

Мейла не втрималася б на ногах, якби її не схопила Ева. Ельфійка міцно тримала жінку за плечі. Дивилася їй у вічі.

— Ти вбила ледве не ліпшу людину на цьому кораблі, — промовила Ева і вихопила ніж. — Якщо капітан за таке не карає…

Зброя злетіла у повітря, вибивши червоні краплі з блідої шкіри. Мейла схопилася за горло, намагаючись затиснути рану долонями.

А Ева тільки крок назустріч їй зробила та увігнала ножа у живіт.

Це і було сигналом. Полишивши всі свої справи, відмовившись від наказів, які пірати отримали від свого капітана, всі вони поквапилися до Еви та Фейта.

— На абордаж! — скрикнула жінка, вихопивши шаблю і скинувши її у повітря. — Захопити корабель!

Вона першою схопилася за заготовані канати і першою перелетіла на корабель корони. 

***

— «Примара» потонула б у будь-якому випадку, — промовила Ева, намагаючись знову розпалити вогонь у лампаді, що потухла. І за мить в неї це вдалося. — У корабля не було жодного шансу. Тому ми знайшли собі новий корабель. Ми захопили один із галеонів. Розбили другий і… Я з такою насолодою спостерігала за тим, як йде на дно перша «Примара». Разом із капітаном. Разом із чоловіком, який попри все, обрав вбивцю-повію, а не свою команду.  

Вона зітхнула і підійшла до клітки, яка стояла на нижній палубі і присіла навпочіпки.

— А я стала новим капітаном нової «Примари». Я стала для своєї команди тим, кого їм так не вистачало. 

Ева дивилася на молоду гостровуху дівчину в брудній сірій сукні, яка сиділа на підлозі і мовчала. Вона з люттю у синіх очах дивилася на жінку, яка її викрала.

— Та все ж таки, я маю визнати, що багато чому навчилася у того капітана. Зрозуміла, що життя пірата для мене. А ще зрозуміла, що рабам не місце на кораблі. Ти не станеш повією капітана, як я колись. Саме тому, тебе, маленька ельфійко, я продам, як тільки наша нова «Примара» дійде до найближчого порту. То ж, скоро ти відчуєш під собою тверду поверхню.

— Ти монстр, — вперше за весь час полонянка відкрила рота. 

— Так, — Ева не заперечувала. — Я монстр. А ти просто ще один товар, який вже незабаром я продам. 

— Навіщо ти все це розповіла мені?! — ельфійка вчепилася брудними пальцями у залізні прути своєї клітки. — Навіщо? Щоб я поспівчувала тобі? Зрозуміла тебе? 

— Може і так, — знизала плечима Ева. — А може мені просто не спалося цієї ночі. І я вирішила себе потішити.

Крива посмішка з'явилася на обличчі капітана «Примари безодні». Вона зверхньо поглянула на ельфійку, яка дуже вже нагадувала їй власну слабку версію. І вийшла з трюму, щоб вдихнути свіже морське повітря нового вільного дня.

Дня, в якому вона нікого не боялася. Тепер всі боялися її.

Кінець