Читати книгу - "Втрачена. Боротьба за щастя, Наталі Лев"

Щоб отримати мене в свої солдати, Максиміліан вигадав хитромудрий план. Приїхав сюди, хотів, щоб я на нього напала і лиш тільки тоді зміг би щось зробити, погрожуючи смертю Алексу та зграї. З його то можливостями міг би легко прихлопнути як муху, але не зробив цього. А отже, я поки що у відносній безпеці.

І цей час я маю використати з користю. Впевнена, вони знову щось вигадають. Тому мені теж потрібна вагома підтримка. Зараз я практично ніхто. Альянс із сусідніми зграями може трохи покращити ситуацію та цього не достатньо. Вони запросто розмінюються життями десятків перевертнів. 

В мене все ж є одна ідея - навідатись до родичів матері. Так як я й планувала, раніше. 

Було б добре заручитись їх підтримкою, вони впливові аристократи, їх слово має вагу. Можливо нададуть якісь корисні відомості про старійшин. Та й про себе хотілось дізнатись побільше. Я ж їх нащадок. 

Лиш одна деталь мені не давала спокою в цій ідеї. Чому мама не звернулась до них по захист, а переховувалась самотужки, без їх підтримки? Чи схочуть вони допомагати мені?

Вдалось дізнатись, що вони проживають у Швеції, а не в Норвегії, як я думала спочатку.

Тепер потрібно поговорити про це з Алексом, чомусь мені здається, він не буде в захваті.

Я скривилась подумавши про майбутню бесіду, але нічого не вдієш. 

Підвелась з крісла, солодко потягнулась. 

Від тривалого сидіння м'язи затекли, потрібно розім'ятись і заодно обміркувати розмову з Алексом. Якщо правильно представити аргументи може вийде його переконати. 

Хоча з Алексом мені рідко це вдавалось. Він завжди вмів визначати суть розмови, безпристрасно оцінити ситуацію і легко розкривав мої хитрощі. Мені варто попрактикуватись в мистецтві ведення переговорів. 

А чи не пробігтися мені лісом? Там краще думається.

Вовчиця заворушилась, відчуваю, що їй ця ідея припала до душі.

Мій настрій також покращився від цієї думки, я спустилась сходами. 

Помітила Алекса вдома, він саме повернувся. Закривав за собою вхідні двері. Неочікувала зустріти його о цій порі.

- Привіт, а що ти тут робиш так рано? - запитала здивовано.

Алекс посміхнувся, підійшов до мене, притягнув в обійми.

- Ти не рада мене бачити? - запитав примружившись. 

- Не говори дурниць, - посміхнулась у відповідь.

Спокусливо прикусила губу, провела пальчиком по його щоці. Помітила як його зіниці розширились, дихання пришвидшилось. Мені сподобалась така реакція на мої дії. Можливо вдасться його збентежити і провести бесіду з потрібним мені результатом.

 - Я завжди рада твоїй компанії, - мовила з придихом. - Просто здивувалась. Останнім часом ти дуже зайнятий.

- Вибач, зараз я зовсім мало приділяю тобі уваги, обіцяю виправитись.

Алекс ніжно мене поцілував, притиснув до свого гарячого тіла. Я тягнулась до нього кожною своєю клітинкою. Всі мої думки відразу вивітрились з голови, ноги стали ватяними. Він мене збентежив простим поцілунком. Я переводила дихання, приходячи до тями, а він продовжив спокійно говорити далі. Я занадто гостро реагую на нього, він переграв мене у моїй же грі.

- Хочу якомога скоріше завершити створення Альянсу. Зі зграєю рудних та чорногірських, ми вже підписали договір, зараз ведемо переговори ще з двома зграями. Складно дійти згоди. Ти ж знаєш, що перевертні дуже запальні та свавільні. Але сьогодні повня, довелось відкласти справи. Я повинен підготуватись. 

- Точно, це ж сьогодні. А я навіть не відразу зрозуміла чому мене так тягне пробігтися вовчицею. Минула повня була не зовсім вдала. Потрібно хоч на цю дати їй вволю погуляти.

- Тільки не заходь на східні окраїни, біля річки, - суворо попередив Алекс, - я там проводитиму ритуал обернення. Молоді вовки непередбачувані.

- Не хвилюйся за мене. Я можу за себе постояти, - фиркнула на його застереження.

- Якраз зараз я хвилююсь не за тебе, а за молодого вовка. Якщо він на тебе нападе, зможеш його знешкодити щоб він не завдав шкоди, а ні собі, а ні тобі?

- Ем, я навіть не знаю... - не подумала про ситуацію з цього боку. 

Неприємно визнавати та Алекс правий. Пригадую своє перше обернення, я тоді хотіла роздерти Алекса, а він зі мною лиш грався, легко уникав моїх щелеп та пазурів, не завдаючи мені шкоди. Та й використовувати вплив Альфи не можу, в мене це виходило, лиш коли я дуже злилась.

- Ти правий, - зітхнула, хоча й не хотілось визнавати цього, - а як же Лютий? Ти будеш для обох проводити церемонію? 

- Доведеться проводити разом для них обох. Хоча... - він задумливо подивився на мене, - з Лютим ти можеш мені допомогти.

- Як саме? Щойно ж сказав, щоб я не з'являлась поблизу місця проведення церемонії.

- Ти на Лютого цікаво впливаєш, це може йому допомогти, - остаточно спантеличив мене Алекс.

Я продовжила здивовано на нього дивитись. 

- Це ж як я на нього впливаю? - не розумію про що це він. 

Ми з Лютим не дуже ладнаємо. Він вважає мене свавільною, невихованою. Постійно критикує поведінку. Говорить, що я маю поганий вплив на Алекса, ніби то підриваю його авторитет в зграї. Зрозуміло, що я в боргу не залишалась, теж висловлюю все що думаю про бету і його погляди. Словом, при кожній зустрічі ми перекидаємося уїдливими фразами, доки Алексу це не набридає.

- Ти дратуєш його до нестями. Взагалі бету важко вивести з рівноваги, а тобі це вдається зробити при кожній вашій зустрічі.

- Не зовсім розумію хід твоїх думок. Чим же це допоможе Лютому? - щось я не можу збагнути до чого веде Алекс.

- А ти пригадай саме перше своє обернення. Що спровокувало пробудження твоєї вовчиці? - хитро примруживсяАлекс.

- Дай но подумати... - я стала пригадувати, - ти привіз мене у заміський будинок. Там в нас була емоційна бесіда, а в кінці взагалі заборонив мені завершувати навчання і це стало останньою краплею. Я більше не змогла стримувати лють, що мене переповнювала. І тоді вперше обернулась вовчицею. - я нахмурилась, запитально підняла брову, - тобто мені потрібно роздрати бету настільки, щоб в нього від люті дах зірвало і це спровокувало його обернення. Це і є твій план?!