Читати книгу - "Втрачена. Боротьба за щастя, Наталі Лев"

- Це буде запасним варіантом, на крайній випадок. Я сам до кінця не впевнений у цьому рішенні.

- Ти ж щойно сказав, що юні вовки непередбачувані і я можу їх покалічити. А тепер що? Бажаєш щоб я таки прийшла туди і піддала небезпеці молодого вовка. Лютому то нічого не станеться, грець з ним, а от другим перевертнем шкода ризикувати. 

- Заспокойся, це лиш запасний варіант, але варто спробувати всі засоби. На кону стоїть життя одного з наших перевертнів. Якщо Лютий не поверне свого вовка, я не знаю як він житиме далі. Для Лютого, це може бути остання повня... Якщо він зараз його не пробудить то, скоріше за все, не зможе цього зробити вже ніколи. 

Я теж це розуміла. Його звір і так вже занадто довго перебуває запечатаним. Чим більше часу проводить в такому стані, то менше шансів на успіх.

- Хоча для тебе це також може бути небезпечно, - продовжив Алекс. Я поглянула на нього чекаючи пояснень. Щойно ж говорив, що це я можу нашкодити. - Якщо Лютому вдасться обернутись з твоєю допомогою. То він у гніві може накинутись на тебе. Ми не можемо знати як поведе себе його вовк після пробудження. А він досвідчений боєць. І цілком заслужено отримав своє вовче ім'я - Лютий.

Алекс правий, не варто недооцінювати Лютого. Я нахмурилась розмірковуючи. Та я не відступлю, лиш тільки тому, що існує імовірність мені постраждати. Я зроблю все що в моїх силах.

- Але раніше часу не варто хвилюватись. - став заспокоювати Алекс, - Ми не знаємо на певно, як пройде оберненя, що буде з Лютим і як саме він відреагує, якщо ти його злитимеш. Та й там знаходитимуть я і батьки молодого вовка. 

- Я розумію чому ти хочеш спробувати всі засоби. - кивнула на його слова, - добре. Відкладу прогулянку вовчиці на потім. Але Лютий буде в мене в боргу, через зіпсовану другу повню поспіль. Нехай готується, я йому за це спуску не дам. Та й буде можливість перевірити здобуті навички. Можливо це за Лютого тепер потрібно хвилюватись.

Алекс мене поцілував, посміхнувся на такі мої слова.

- Прибережи свій запал для ночі.

Я йому посміхнулась у відповідь. 

Зрозуміло, що розмову про мою поїздку до родичів матері, я відклала на потім. Покінчимо з повнею, а тоді вже поговорю про це з Алексом. Зараз потрібно придумати як краще познущатись над бетою. І це все тільки для його блага. Про те, що мені теж принесе задоволення доводити його до сказу, я не зізнаюсь.

- Хоча знаєш, щось я занадто швидко погодилась на твоє прохання, - хитро примружилась.

Алекс здивовано поглянув на мене. А тоді зрозумів мою гру. Він притис мене до стіни, однією рукою сперся на неї на рівні моєї голови, іншою взяв підборіддя. Я опинилась в цілковитій його владі.

- Я Альфа. Я не прошу, а наказую і вимагаю цілковитої покори, крихітко. - Він нахилився до мого вуха і прошепотів, - Інакше мені доведеться покарати тебе, бунтівна вовчице...

В мене мурашки пробігли тілом, дихання стало важким, ноги почали підкошуватись, добре що я спиралась на стіну, лиш так змогла встояти. Я нервово зглитнула. 

- Ти знаєш, що часом поводишся як справжній тиран, - промовила тремтячим голосом. Алекс провів своїм носом по щоці. - і я не збираюсь цього терпіти... Ох, - я не змогла стримати стогін, він ніжно поцілував мітку на плечі.

- Тоді мені доведеться щось з цим вдіяти, - обпік він мене своїм гарячим подихом.

Різко підхопив мене і відніс до дивану.

- Тобі ж потрібно підготуватись до повні, - мляво заперечила, адже сама безумно хотіла його.

- Спочатку мені потрібно придушити бунт в зграї. Я не можу так просто залишити, виклик без відповіді, - він знову поцілував мою мітку, я відхилила голову даючи йому більше простору для дій, - а потім вже займусь підготовкою...