Читати книгу - "Червоний рахунок, Сергій Фішер"

«Красунчик, багатий, але слизький»

«Зустрічався з моєю подругою. Розбив серце»

«Кажуть, продає екзаменаційні відповіді»

«Надійний, якщо ти йому потрібна. Безжальний, якщо ні»

Останній коментар особливо насторожив. Злата закрила ноутбук і вирішила проконсультуватися з єдиною людиною, якій довіряла в університеті.

Соня жила на поверх вище в гуртожитку. Коли Злата постукала, та саме працювала над курсовою.

— О, іменинниця! — усміхнулася Соня. — Як життя після вісімнадцяти?

— Нормально, — Злата пройшла в кімнату і сіла на ліжко. — Слухай, ти знаєш такого Дамира з економічного? Третій курс.

Соня напружилася.

— Ахметов? — після кивка Злати вона зітхнула. — Знаю. Навіщо він тобі?

— Просто... познайомилися випадково.

— Будь обережна, — Соня відклала ноутбук. — Він не той, за кого себе видає.

— Що ти маєш на увазі?

— Моя співмешканка минулого року... вони зустрічалися. Спочатку все було казково — подарунки, увага, компліменти. Потім він почав просити про послуги. Маленькі спочатку. Дістати конспект. Поговорити з певним викладачем. А потім... — Соня замовкла.

— Що потім? — Злата підсунулася ближче.

— Потім він попросив її змінити оцінки в електронному журналі. Вона працювала помічницею в деканаті, мала доступ. Коли вона відмовилася, він почав шантажувати її їхніми інтимними фото. Вона зробила, що він просив, але потім її спіймали. Дамир її кинув, звісно. Її відрахували.

Злата відчула, як по спині пробігає холодок.

— А де вона зараз?

— Повернулася додому, в інше місто, — Соня похитала головою. — Не зв'язуйся з ним, Злато. Він використовує людей.

— Дякую за попередження, — Злата підвелася. — Я буду обережною.

Повернувшись до своєї кімнати, вона дістала телефон і написала Дамиру: «Зустрінемося завтра о 16:00. Маю зустрічну пропозицію».

Відповідь прийшла майже миттєво: «З нетерпінням чекаю. Повечеряємо разом?»

Злата завагалася, але потім відповіла: «Гаразд».

План почав формуватися в її голові. Вона не дозволить використати себе, як ту дівчину. Але й відштовхувати Дамира не варто — він знав забагато. Потрібно грати в його гру, але за власними правилами.

Вона дістала з сумки зелений рюкзачок і перевірила внутрішню кишеню. Флешка була на місці. Її страховка. І, можливо, зброя.