Читати книгу - "Записки утікачки, Юля Шалена"

Можливо є в світі кращі способи справлятись зі своїми загонами, ніж психологія. І якщо ви про них знаєте, будь ласка дістаньте їх як тільки задумаєтесь про еміграцію. Бо про що ми рідко задумуємося, так це про те, як саме перебування в чужій країні, тобто в абсолютно чужій незнайомій обстановці - максимальний вихід з зони комфорту і тут прокидаються ті демони всередині, про існування яких ви забули, або й ніколи не знали.

Так сталося зі мною. Мама з перших днів казала пити валер’янку, але я не фанатка “колес”. Та й не люблю седативні без призначення лікаря. Але коли в мене почались панічні атаки - я злякалась по-справжньому. Голова - мій основний робочий інструмент і втрата когнітивних здатностей дорівнює втраті можливості забезпечити себе.

І я знайшла її. Навіть не згадаю її імені. Я вже мала досвід роботи з психологом і знала, що існує багато навіть безкоштовних можливостей для українців. Але ж я вважала себе щасливчиком серед інших, мені ж не найгірше. Чи могла я на фоні новин про Бучу і Гостромель просити допомоги?

Панічні атаки анігілювали ці думки вщент і ця чудова жінка дала мені кілька вправ, якими я й досі користуюсь і вони допомагають. У мене давно не було атаки, але тривога все ще часто висока. І це ок.

Я хочу, щоб ти знала, це ок. Це ок бути не в порядку, бо ситуація наша від порядку далека як Сільпо від Місяця. І це ок просити про допомогу. Як тільки ти відчуваєш таку потребу. Навіть якщо є ті, кому гірше. Ти не будеш корисна нікому, якщо розвалишся. Якщо вже ти рішилась на це, то знай, що твоє тіло, і в першу чергу голова - це твій дім. І роби все, щоб стіни були міцні і дах не підтікав.