Читати книгу - "Під іншим небом, Вікторія Грош (Rouce)"

— Дівчата приєднуйтесь. Якщо хочете, можете взяти щось випити.

— Що саме ви п’єте?

— У нас тут є пиво, вино біле та червоне — сказав хлопець, який нас помітив — Будеш, щось пити?

— Ні, дякую.

— Добре, ніхто тебе заставляти не буде, але якщо що, то не соромся... і ще ти якась напружена.

— Еге ж, напружена. Я теж, бо у вас тут занадто весело.  — сказала Настя. Схоже, що хлопець не почув її, подивившись на мене запитав:

— Ти взагалі розмовляєш українською?

— Трохи розмовляю — сказала я невпевнено з виразним акцентом.

— А як тебе звати? — запитала якась інша дівчина.

— Хіна — тихо сказала я та подивилась на підлогу.

— Хіно, ти дуже сором’язлива — Настя поклала мені на плече долоню — треба буде це виправляти — після її слів я засміялась прикривши рот рукою. В цей вечір ми погуляли з Настею трохи зі всіма. Я навіть випила один стаканчик червоного вина.

Студентська атмосфера як завжди цікава по-своєму. Не знаю як в гуртожитках в Японії, бо ні разу там не була. Але тут сумно не буде це сто відсотків. З такими знайомими не загубишся ніде та сумувати не дадуть. І це добре, адже самій в незнайомій країні було б складно, але зараз я вже відчуваю, що не сама, що у мене з'являється підтримка. Ну, принаймні двоє знайомих чи то може друзів це точно. Я маю на увазі Дена та Настю.