Читати книгу - "Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років"

— Музичний проект? — здивувалася перша. — Ти говориш про когось іншого. Все, що його цікавило, — це медицина. Повір, я знаю, що говорю. Без нього я ніколи б не стала тим, ким стала.

— Пихатим стервом? — пожартувала блондинка.

— Королевою естетичної медицини. Я познайомилася з ним, ще коли була студенткою на фармації. Я була безнадійно отруйною, як болиголов. Це просто чудо, що він звернув на мене увагу. Це він відкрив мені великий бізнес краси. Косметологія — хижа професія. Нашим козирем була косметика з отрут. Отрута медуз, отрута скатів, отрута жаб — він казав, що в часи Середньовіччя мене би спалили як відьму. Але зараз це — наука краси, і я її покровителька.

— Здається, це якась помилка. Ми явно говоримо про когось іншого, тільки не про того, хто запросив мене сюди, — озвалася блондинка. — Мабуть, я піду. Бармене, прошу рахунок!

Тим часом смаглява вхопила за рукав блондинку і сказала:

— Йохан завжди знав, що робить. У нього все було продумано. Я знаю, Йохан був загадковим і могутнім чоловіком, і ця зустріч — цьому підтвердження. Якщо він захотів, щоб ми зустрілися тут після його смерті, значить, на це є вагомі причини. Якщо він хотів, щоб ми довідалися одна про одну, то на це теж є свої причини. Тож давай здійснимо його останню волю. Будь ласка, сядь. Він хотів, щоб ми всі зустрілися, значить, в цьому є сенс.

— О’кей. Давайте почну я. Я познайомилася з ним в одній туристичній організації з уфологічним ухилом, — сказала смаглява. — Простіше кажучи, в секті. Мене покинув чоловік, і я вирішила зайнятися туризмом, про що давно мріяла. Але натрапила на секту. Високі членські внески, фейс-контроль, культ тіла, тантра-йога, жодних літніх дам з целюлітом. Амазонки нового часу. Потрапивши в цю організацію, я навіть не здогадувалася, що стану правою рукою її лідера. Та ще й після всієї історії з моїм чоловіком. Я думала тоді, моє життя закінчилось. Коли я зустріла Йохана, воно насправді тільки почалося.

— Ніколи б не подумала, що в туризмі бувають секти.

— Це особлива система виживання в екстремальних умовах. Мінімум спорядження, повна відкритість для природи, всі ці нью-ейджівські штучки, знаєте. Ми пішли з ним на Ельбрус, він вів групу з двадцяти дівчат-модельок, передавати послання миру інопланетній цивілізації. Там у нас почався романтичний зв’язок. Я стала його ученицею. Кожна дівчина в нашій групі мріяла стати ученицею Йохана, а стала нею я. Була його помічником у всьому. В нас було безліч поїздок і багато кохання. Непал, Таїланд, Бірма, Чилі, Гватемала, Мексика… Потім північ — Якутія, Норвегія, Антарктида. Це ми написали книгу «1000 місць, які потрібно відвідати перед тим, як померти». Бачили таку? Ми робили заїзд на велосипедах через пустелю Гобі, пірнали в Льодовитий океан, водили екскурсії через джунглі Юкатану на гробниці майя. Всі сакральні точки планети — ми об’їздили їх усі.

— Не може бути, — сказала блондинка. — Якби це було так, він би просто не мав часу займатися музикою. Ми давали концерти в Японії і Америці так часто, що йому не залишилося б часу об’їздити всі ті місця, про які ти кажеш. Так, Йохан був загадковим і мудрим чоловіком. Іноді я не бачила його місяцями — він давав мені багато свободи, щоб наші почуття ніс вітер. Він був першокласним продюсером, але ніколи не займався нічим таким, як туризм. Крім того, Йохан завжди був традиційним у питаннях релігії. Він більше цікавився історією, ніж сьогоденням, і медіа, ніж реальністю. Крім того, в колах, у яких він обертався, важко уявити собі туристичних агентів. Він зробив з мене примадонну. Афродиту, якій приносять дари її шанувальники. Ви, напевне, думаєте, що я випендрююсь? Нічого подібного. Якби не він, я, щонайбільше, була б керівником хору в районній школі. Я зустріла його на випускному. Він був меценатом, який підтримував наше музучилище. На святі я запросила його на білий танець, і він сказав, що в мене чарівний голос. Того ж вечора ми поїхали на його машині до міста, в ресторан, і він пообіцяв зробити з мене зірку. Я ніколи не була в такому ресторані. Він пригощав мене всім, чого лише можна забажати, а я від зніяковіння замовила капустяний салат і гречку, досі пам’ятаю це. Того ж вечора я опинилася у нього в ліжку. Я була щасливою від думки, що саме він зробить мене жінкою. Відтоді я стала його щасливою картою. Він любив пропадати надовго, в цьому була якась таємничість. Я багато часу провела в його помешканні наодинці. Але в моєму з ним атласі ви, дівчата, не поміщаєтеся, даруйте.

— Але він справді любив зникати надовго, — зауважила перша. — Це про щось говорить.

— Тим солодша була радість від зустрічі, — озвалася четверта, ніби щось пригадуючи. — Але однаково, зовсім не схоже на правду. Правда Йохана — інша.

— Він був замкнутим, дуже замкнутим і похмурим чоловіком, як і личить тому, в кого справді є влада. Справжній чоловік завжди такий — похмурий, могутній, таємничий, — сказала четверта. — Але я ношу всі його таємниці при собі. І ці таємниці залишаться зі мною. На те вони й таємниці.

— Облиш. До кінця дня нам треба з’ясувати, в чому справа. Чим ви займалися?

Жінка в крислатому капелюсі стишила голос так, що бармен ледве розчув:

— Він навчив мене вбивати.

— Який жах! — зойкнула блондинка і закрила рот долонями.

— Це жахливо й прекрасно водночас. Зло завжди красиве, вам не здається? Я вчилася цьому на біржі — працювала в нього перекладачем з корейської. Він мав свій бізнес у Тайвані, торгував акціями — нафта, чорні метали. Небезпечнішої людини я в житті не зустрічала. Він був підступним, як змія, небезпечним, як орел, впливовим, як Гольфстрім. Я стала його довіреною особою. Я навчилася нищити людей і робити їх бідними без жодного докору совісті. Він жартома називав мене Калі — так майстерно я створювала і розбивала ілюзії всім, хто мав зі мною справу на ринку. Діючи через підставних людей, ми видоювали крупні корпорації і спостерігали за падінням імперій. Нічого захоплюючішого я в житті не зустрічала.