Читати книгу - "Том 3"

Любов

Аякже, он мій трофей! Що, гарний? Але що ж це я його так кинула без уваги. Треба ще тіточці похвалитись виграним. (Метушиться, щоб заховати збентеженість.) Ну, однак, я так все порозкидала, тіточка мені задасть!

(Бере шапочку і рукавиці, хоче взять ротонду, але Орест підіймає сам і несе ліворуч; Любов з шапочкою, рукавичками і абажуром виходить праворуч.)

вихід ш Ті ж без Любові.

Милевський

(дивиться на Ореста, усміхається і хитає головою)

Ох, Оресте Михайловичу, Оресте Михайловичу, стережіться!

Орест

' V (з прикрістю)

Чого се ВИ? 3

Милевський

Дівчина в двадцять п’ять літ найнебезпечніше створіння в світі, може, навіть гірше, ніж та прославлена femme de trente ans {.

Орест (тратить терпеливість)

А се уже против чого? Чи не собі самому ви читаєте мораль! Вам воно якраз такі афоризми тепер потрібні!

Милевський (смієтьсяу хоч трохи й збентежений)

От думав улучить у саме серце! Помилились, серденько, набій дарма пропав. Щоб ви знали, я й кажу се з власного досвіду, я сей афоризм не так давно експериментально провірив. Але ж мені що? Моє діло просте і залежить тільки від ступеня почуття і деяких подібних причин, тоді як ваше діло далеко складніше, тут потрібна тонка техніка. (Сміється.) Любов Олександрівна...

Орест (здержано і серйозно)

Слухайте, Сергію Петровичу, я не розумію вашої розмови, а ваш тон ображає мене. Ви, здається, хочете стати якимсь посередником чи опікуном межи мною і Любов’ю Олександрівною. Ні я, ні вона не давали вам сього права.

Милевський

Заспокойтесь, я не маю претензії на роль резонера, се роль нудна і в житті, і на сцені. До того ж, я знаю, що ви лицар «без страху і догани».

Орест

/ (перебиває прикро)

У всякім разі не такий лицар a la mode, як інші...

ВИХІД IV

Ті ж і Любов входить і надіває абажур на лампу, він зостається до кінця, через що сцена весь час в червонястому світлі. Орест хутко бере книжку, що лежить на столі розгорнута, і вдає, ніби тільки що її читав.

Любов

Що се ви, панове, тут сваритесь?

Орест

Та так собі, літературне змагання.

Любов

Ви щось читаєте? (Підходить і дивиться.) А, Надсон! * Ви, Сергію Петровичу, здається, не признаєте сього поета?

Милевський

Ні, дещо мені подобається, от, наприклад... (бере книжку) та от якраз воно (читає): «Только утро любви хорошо...» *

Орест

(перебиває)

Ну, там далі цей вірш зовсім не гарний, не варт і читатиj Та й взагалі се не з найкращих, мені тут інші далеко більше подобаються.

(Шукав в книжці.)

Любов (до Милевського)

А знаєте, Сергію Петровичу, вам червоне світло дуже до лиця, ви навіть до Мефістофеля робитесь подібні!

Милевський

Ах, Любов Олександрівно, завжди у вас компліменти двусічні.

Любов

Так і треба.

Орест (простягає до Любові книжку)

От мені сі вірші більш до вподоби, я навіть спробував їх перекласти.

Любов

Ви маєте при собі ваш переклад?

Орест

Та... я не дуже з нього загоджений...

Милевський Скромність є покраса цноти!

Любов

Все-таки цікаво, як воно виходить. Прочитайте, Оре-сте, коли переклад при вас, я люблю, як ви читаєте вірші.

Орест

Я, може, якось так, напам’ять...

(Трохи задумується, мов пригадуючи, потім проказує.) Про любов твою, друже, я марив не раз *.

І від мрій отих серце так радісно билось,

Та прихильний твій погляд стрічав — і в той час Так тривожно і сумно на серці робилось.

Я боявся, що порив хвилевий мине І химерний прихильності сполох погасне,

І лишить сиротою подвійним мене

При тій мрії-мані про щось ясне та щасне.

Наче я що чужя, не питаючи, взяв,

Наче ся несподівана дружняя ласка

Тільки привид, що раптом свінув та й пропав,

Нетривкий, мов луна, неправдивий, мов казка.

І немов ненавмисне спинивсь на мені Довго так отой погляд блакитний лагідний,—

Се він мариться серцю у хворому сні — з неминучим Світанням він зникне безслідний...

Так у спеку в пустелі мандрівці трудні Хоч і бачать оазу — не вірять у тривок:

«Се десь марево млисте в ясній далині Надить раєм облудним немов на спочинок».

Люба слухає, спустивши очі, часом підводить їх і з тривогою і страхом дивиться па Ореста; в кінці лице її приймає камінний

вираз.

вихід V Ті ж і € а н я.

С а н я

Боже, і тут літературний вечір! От моя доля сьогодні!

Всі вітаються з нею.

Милевський А ви хіба вже були де на літературному вечорі?

С а н я

Ах, була! В гімназії, знаєте, де я вчилась. Так якось вийшло, що не можна було не піти, а там така була нудота! Сі вечори тільки й цікаві для самих учасників. Насилу вирвалась! Після першого відділу сказала, що у мене мігрень... ха-ха-ха!

Любов

Шкода, через сей вечір ти пропустила лотерею-алегрі!

С а н я Ну, об сім я не жалкую!

Орест Ви не любите лотерей?

С а н я

Я люблю тільки таку гру, де я певна, що виграю.

Милевський

Вродлива панночка скрізь може бути певна, що виграє.

С а н я (ніби наївно)

Невже?

Милевський (прикладає руку до грудей)

Вірте м:ені!

С а н я

Вам? (Махає скілька раз рукою.) Вам я нічого, нічого не вірю! ^

Любов і Орест відходять трохи набік.

Орест (тихо до Люби)

Он ваша товаришка не любить риску, не те що

з вами!

Любов Ба, у всякого свій шлях!

(Встає і подається до дверей праворуч.)

Милевський і Сан я сього не завважають.

Орест (до Любові)

Куди ви, Любо? Кидаєте гостей?

Любов

Піду, познаходжу увесь прилад до малювання, згадала, що маю роботу; вибачайте, панове!

(Виходить, Орест за нею.)

ВИХІД VI Ті ж без Ореста й Любові.

Милевський (до Сані благаючим тоном)

За що така немилість?

С а н я

Та не тільки вам самим; взагалі мужчинам не варто вірити, а вам надто. Вам он навіть любов уявляється в постаті якоїсь балерини.

Милевський

Олександро Вікторівно! Ви жорстокі! Я ж урочисто взяв назад свої слова!

С а н я

Ах, та що! От навіть дрібниця, обіцяли ви мені білета добуть на завтра в концерт і навіть того не