Читати книгу - "Талановитий містер Ріплі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Шановний сер!
У зв’язку з великою завантаженістю нашого офіса на Лексінґтон-авеню вашу відповідь слід надіслати за адресою:
Відділ врегулювання
На ім’я Джорджа Мак-Альпіна
189 Е, 51 вулиця
Нью-Йорк 22, Нью-Йорк.
Дякую.
Ральф Ф. Фішер
Гол. дир. від. врег.
Том підписав записку нерозбірливою закарлючкою. Сховав інші бланки на той випадок, якщо Боб зненацька повернеться, і взяв телефонну слухавку. Він вирішив спершу «прощупати» містера Реддінґтона. Дізнався його номер у довідковій і набрав. Містер Реддінґтон був удома. Том коротко пояснив йому ситуацію і награно здивувався, що містер Реддінґтон досі не отримав повідомлення від податкового відомства.
— Ви мали отримати його ще кілька днів тому, — сказав Том. — Не хвилюйтеся, ви безперечно отримаєте його завтра. Ми тут трохи завантажені роботою.
— Але ж я сплатив податок, — відповів занепокоєний голос по той бік слухавки. — Там усе…
— Таке іноді трапляється, розумієте, особливо коли доходи отримані від позаштатної роботи та з них не сплачується податок на прибуток. Ми ретельно перевірили вашу декларацію, містере Реддінґтон. Ми не помилилися. Нам би не хотілося направляти до компанії, з якою ви працюєте, чи вашому агентові вимогу про сплату заборгованості… — Ось тут він засміявся. Такий дружній заспокійливий смішок зазвичай творив дива. — … однак нам доведеться це зробити, якщо ви не сплатите заборгованості протягом двох днів. Перепрошую, що не змогли вчасно надіслати вам повідомлення. Як я уже казав, у нас було багато роботи…
— Чи зможу я з кимось про це поговорити, якщо прийду до вас? — стурбовано запитав містер Реддінґтон. — Це збіса велика сума!
— Так, звісно, зможете. — У такі миті Томів голос завжди набував панібратського тону. Він говорив, як добродушний старигань десь за шістдесят, який так само терпляче вислухав би містера Реддінґтона, якби він прийшов до нього, але який би нізащо не пробачив йому навіть одного цента, що б там містер Реддінґтон не пояснював і як би не виправдовувався. Адже, шановний сер, Джордж Мак-Альпін представляє саме податкове відомство Сполучених Штатів Америки. — Ви, безперечно, можете поговорити зі мною, — манірно продовжував Том, — але ми не помилилися, містере Реддінґтон. Я лише намагаюся зекономити ваш час. Ви можете прийти до нас, якщо хочете, але всі документи, що стосуються ваших податків, зараз переді мною.
Запала тиша. Містер Реддінґтон не збирався нічого питати про документи, бо, мабуть, і сам не знав, що про них питати. Утім, якби містер Реддінґтон захотів дізнатися, у чому справа, Том мав напоготові безліч заплутаних пояснень про валовий дохід та нарахований дохід, суму до сплати та загальний підрахунок, відсоткову ставку в розмірі шести відсотків на рік, яка нараховується з дня, визначеного для сплати податку на будь-який залишок, що являє собою відшкодування основного податку. І все це він міг неквапливо розказувати хоч цілий день, без зупинок, не дозволяючи себе перебивати. Поки що ніхто не виявляв бажання приходити до нього, аби послухати всі ці небилиці особисто. Містер Реддінґтон теж відступав. Том чув його вагання у тривалій мовчанці.
— Ну добре, — приреченим голосом відповів містер Реддінґтон. — Я прочитаю повідомлення, коли його отримаю.
— Гаразд, містере Реддінґтон, — сказав Том і поклав слухавку.
Якусь хвилю він сидів і посміхався, затиснувши свої худі долоні між колінами. Тоді зірвався на ноги, відставив друкарську машинку Боба, акуратно причесав перед дзеркалом своє світло-каштанове волосся і вирушив до Радіо-Сіті.
3— Вітаю, Томе, мій хлопчику! — сказав містер Ґрінліф голосом, що обіцяв гарне мартіні, вишукану вечерю і навіть зручне ліжко, якщо раптом він буде занадто втомленим, аби повертатися додому. — Емілі, це Том Ріплі!
— Дуже рада з вами познайомитись! — лагідно відказала жінка.
— Як у вас справи, місіс Ґрінліф?
Вона була якраз такою, як він її уявляв: світловолоса, досить висока та струнка жінка, від якої віяло консерватизмом настільки, щоб Том не забував про свої гарні манери, однак не бракувало їй і наївної добросердості до всіх, притаманної її чоловікові. Містер Ґрінліф провів їх до вітальні. Так, він бував тут раніше, разом із Дікі.
— Містер Ріплі працює у страховій компанії, — зазначив містер Ґрінліф, і Том подумав, що він, мабуть, уже перехилив кілька чарок або ж не на жарт нервувався, адже минулого вечора Том детально описав йому рекламну агенцію, у якій він нібито працював.
— Це не дуже цікава робота, — скромно відповів Том, звертаючись до місіс Ґрінліф.
До вітальні увійшла служниця, принісши на таці келихи з мартіні й канапе.
— Містер Ріплі бував у нас раніше, — зауважив містер Ґрінліф. — Він приходив разом із Річардом.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Талановитий містер Ріплі», після закриття браузера.
