Читати книгу - "Ненавиджу драконів, Тетяна Гуркало"

Дракон спав, засунувши голову під крило, мов якась курка. На Ярослава ніхто не звертав уваги. Стоїть собі й стоїть, головне не просить конспектів і книжок поза чергою, а те, що незнайомий, то може він у гості до когось прийшов. До зовнішності не придивлялися. Не до зовнішності незнайомих хлопців, коли над головою висить Гадюка у прямому та переносному значенні. А якби й придивилися, тут були обличчя на всі смаки, тож особливо виділитися в будь-якому разі не вдалося б.

Ярослав трохи потинявся, намагаючись нікому не заважати. Подивився на загадкові записи, які принесла дівчина, що бігала кудись. Потикав пальцем в стіни, що тільки виглядали кам'яними, а відчувалися як дерево. Відкрив величезну книгу тільки для того, щоб переконатися, що знайомих літер там немає. Вийшов у коридор. Подивився на незнайому рослину в діжці, невелику, з гострими світлими листочками. Повернувся. Помилувався на довгі, як у ослика, вуха дрібного хлопця, який щось читав через голови людей, що сиділи біля столу. Спробував синій напій, що виявився поганою кавою з фруктовим присмаком. Поблукав по кімнаті, зазирнув за вузькі двері, знайшовши там на свій неймовірний подив мінімум необхідних сучасній людині зручностей.

Ця мініатюрна кімнатка якось не поєднувалася з драконами та замками. У замки воду повинні тягати дужі слуги, гріти її повинні у великих котлах, після чого виливати в дерев'яну балію. А тут кругла ванна і вигнуті труби, що загадково стирчать зі стіни. Всі інші зручності начебто взагалі мають бути у дворі. Як добувати воду з труб Ярослав не зрозумів, відволікати нікого не хотілося, тому він трохи подумав і завалився спати на ліжку Ладане. Все одно ліжко їй не знадобиться, дівчина намагається вивчити піврічну програму за одну ніч, якщо він правильно зрозумів.

А вранці сталося диво. Вперше за всю історію існування Академії Розуму всі без винятку студенти третього курсу здали позаплановий залік Літель Ітке. Здали по-різному, хто краще, хто гірше, хто ледь-ледь, зі всіх сил позіхаючи, але це не мало значення. Ельфійка мала свою методику навчання. Вона чесно вчила, давала купу завдань і вирушала додому на невідомий час. Щоб потім упасти учням як сніг на голову. Передбачити її появу не було жодних шансів. Повторювати її предмет щодня — ніякого бажання. Диву бурхливо пораділи. Сонних учнів привітали. А Літель запідозрила недобре, але не могла зрозуміти, що саме недобре.

Ярослав спав до обіду. Жахи його не мучили, сумніви не приходили, а передбачати долю і скаржитися на дивні повороти в ній він ніколи не вмів, та й не хотів. Замучишся їх вгадувати. Він міг спати довше, якби його не розбудили дівчата, які все ще намагалися вирішити, що з ним робити.