Читати книгу - "Я не вірю у казки, Лада Астра"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Здається хтось закохався, – прощебетала Рита підсідаючи до мене. – Між вами така хімія відчувається, що я вже й не знала чи легенди слухати, чи за вами підглядати.
– Пити тобі менше треба, – відповіла подрузі яка вже мала не дуже тверезий вигляд.
Як вияснилося потім, вона від глінтвейну перейшла на домашнє, молоде червоне вино.
Дуже підступний то напій. П'ється як компот, а п'янієш від нього гірше ніж від чогось міцнішого. От і Риту мою так розвезло, що я ледве дотягла її до номера і вклала спати. Тільки тоді помітила маленький букетик підсніжників на столі та записку під ним:
“ Під холодним снігом завжди ховаються ніжні квіточки”
Чому я стояла і посміхалася як остання дурепа навіть не питайте. Сама того не розумію.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я не вірю у казки, Лада Астра», після закриття браузера.
