Читати книгу - "Новий кінець , Ізабель Азімова "

"Справжнє щастя - знайти того, хто шукав тебе."

Сказати, що я була в шоці, не сказати нічого. Я була готова зустріти кого завгодно, але не цього чоловіка. Звісно це просто співпадіння і не знаю чого мене це настільки шокувало.

- Привіт, прекрасно сьогодні виглядаєш. Хотів тебе познайомити зі своїм зведеним братом, він приїхав ненадовго з Лондону і я вирішив, що це ідеальна можливість вас познайомити - сказав Люк, а мене не було слів щось сказати. Треба було брати себе негайно в руки.

- Привіт Люк, дякую - віповіла я з посмішкою і зрозуміла, що весь цей час брат Люка дивився на мене, - Я Ейла - вирішила протягнути руку чоловікові і вже уявляла,як ніяково я виглядала.

Чоловік нічого не відповідав при цьому дивившись на мене і, час поки він мовчав, здався мені вічністтю. Люк теж це помітив і кашлянув привертаючи увагу брата.

- Деміан - чоловік не пожав мою руку і його голос прозвучав максимально холодно і відсторонено, взагалі не схожий на той, що питав в мене про сироп в кав'ярні. Тепер прийти сюди здавалось мені поганою ідєю.

- Що ж може сядем біля берегу, в мене є пиво? - Люк показав на пакет, який тримав в руках, а Деміан просто хмикнув на пропозицію брата. Він дивно себе поводив. Я лиш кивнула і ми почали шукати вільне місце біля берегу.

Сівши просто на пісок біля Люка, я змогла трохи розслабити тіло, я дуже нервувала через цього дивного чоловіка. Я сиділа по ліву руку Люка, а Деміан сів по праву, тому, якщо він продовжить так холодно себе вести, зможу хочаб робити вигляд, що його не існує. Люк передав мені пиво, але я відмовилась, не дуже люблю цей напій.

- Як пройшов твій сьогоднішній день, Ейло?- запитав в мене Люк.

- Як завжди, була сьогодні на лекцїї з теоретичної механіки, а потім треба було вирішити декілька справ - малюнок цього холодного чоловіка точно був одною зі справ, - ти сьогодні мав якісь заняття? - запитала я Люка, а Деміан тяжко зітхнув,наче знаходитись тут було для нього випробуванням. Я вирішила не звертати на це увагу і слухала Люка.

- Сьогодні в мене був вільний день, приїхали наші з Деміаном батьки з Лондону і ми провели день разом - посміхнуся Люк, було видно, що в нього хорошої стосунки, як з родиною, так і з братом.

- Це дуже круто - сказала я і помітила, що Деміан дивиться на мене безперервно, хоч би відводив погляд іноді.

-Ага, дуже - я повернулась обличчям до Деміана, коли почула, що він щось казав. Не так я являла сьогоднішню зустріч. Я думала Люк прийде з другом або подругою і ми посидимо в дружній атмосфері. Ще й цей Деміан, коли ми зустрілись в кав'ярні він здався мені навпаки дуже вічливим.

- Я відійду ненадовго - сказав Люк і я побачила, що йому хтось подзвонив. Те, що Люк відійде на якийсь час означало, що мені треба залишитись з містером апельсиновий сироп на одинці. Таке прізвище викликало в мене усмішку.

- Ти завжди такий такий мовчазний? - запитала я Деміана, а він на мене подивився і посміхнувся.

- Тільки коли знаходжусь в такій "веселій" компанїї - чоловік показав лапки в повітрі, а я продовжила не розуміти, що його не влаштовує.

- Для чого тоді взагалі прийшов сюди?

- Я думав компанія буде веселіша.

Я хмикнула, але вирішила нічого не відповідати. Краще провела вечір з книгою, там хочаб адекватний чоловік пише про почуття до своєї дівчини і замість цього, я сиджу в компанїї з бовдуром, який не знає, що таке манери.

- Про що думаєш, Ейло? - раптом запитав в мене Деміан. Насправді, я не очікувала, що він щось запитає.

- Не думаю, що це твоя справа - трохи різко відповіла я, можливо не варто було так відповідати, але він перший почав так зі мною поводитись.

- Які ми злі - посміхнувся хлопець і в цей момент йому хтось подзвонив. Я зраділа цьому дзвінку, бо атмосфера між нами була трохи напружена.

- Привіт Лілі - відповів чоловік, взявши трубку, - я зараз трохи зайнятий...але можливо для тебе знайду час - Деміан посміхнувся, а мені стало ніяково це слухати, було враження, що ця Лілі якась його дівчина. Не знаю чому, але мене це почало злити, - я позвоню тобі, як звільнюсь - чоловік повісив трубку, навіть не дослухавши, що дівчина йому віповість.

В цей час я побачила, що до нас підходить Люк і я полегшено видихнула, Деміан побачив це і знову посміхнувся. Його присутність заставляла мене нервувати.

- Ти завжди так нервуєш в присутнотсі чоловіків? -коли я почула це питання, мені захотілось вдарити чоловіка, але вирішивши не вестись на ці провокацїї, я підійшла до Люка нічого не відповівши і ми вирішили прогулятись трохи на набережній.

Під час прогулянки, я в основному розмовляла з Люком, а Деміан йшов сзаду і іноді кидав якісь гострі фразочки. Хоча коли в них з Люком зав'язувався якийсь діалог, він нормально відповідав і навіть поводився, як нормальний хлопець, але Люк, як ніяк його брат,хоч і зведений, тому не дивно. Я просто не заслужила такої честі, щоб він зі мною нормально розмовляв.

Буквально через пів години нашої прогулянки, Деміан сказав, що йому треба йти і майже не попрощавшись, розвернувся і пішов. Так невічливо зі мною ще ніхто не поводився. Бажання зустрічатись з ним більше не було, для чого я взагалі його намалювала? Настрій трохи зіпсувавлся і я майже одразу після того, як пішов Деміан, попрощалась з Люком.

- Точно не хочеш, щоб я тебе провів? - запитав Люк.

- Дякую, але я дійду сама - насправді я хотіла прогулятись до гуртожитку на самоті і трохи подумати. Цей грубий брат Люка не виходив у мене з голови і я не розуміла чого. Мене ніколи не цікавив такий типаж хлопців і не повинен цікавити.

Швидко дійшовши до гуртожитку, я піднялась в свою кімнату і вже хотіла дістати ключ, щоб відкрити двері, як почула, що всередирні хтось є. Напевно Нереза нарешті повернуалсь від Зака і я зможу з нею поговорити. Відкривши двері, я не побачила Нерезу і боковим зором побачила, що хтось сидить на моєму ліжку. І наскільки сильний був мій шок, коли я побачила, як Деміан сидить на моєму ліжку і гортає книгу, яку я залишила відкритою перед тим, як пішла гуляти.