Читати книгу - "Гробниця світла та помсти, neliksi"

-Мадам, ви що, ну звісно ні, наоборот в компанії веселіше буде.

-Спасибі, а ти Тайсон?

-Ходімо вже - Сказавши це, він взяв її за руку, і вони разом пішли до виходу.

-Оу, ну що, миленькі, куди дальше прямуємо.

Миленькі- У стародавні часи пару, яка була закохана або мала особливі стосунки, можна було називати по-різному залежно від культури та періоду історії. Наприклад, у нашому часі їх називали "миленькі" тощо. В інших культурах вживалися різноманітні вирази, які виражали певну ніжність та прив'язаність між двома людьми.

-Ейден закрий свій писок. Або зараз я тобі допоможу його закрити.

-Та все все, жартую. Так куди ми прямуємо?

-Ну мабудь до дому, я вже втомилася, ви мабудь теж?

-Я наприклад не дуже, я часто в бібліотеки ходжу, я звик.

-Хоча знаєте, мені ще треба книгу дочитати, так що, краще ходімо.

-Звісно.

   Після напруженого дня всі збиралися біля каміна, щоб розслабитися, насолодитися спокоєм і відпочити від повсякденних турбот.

Ейден, як завджи сидів, і читав книгу тримаючи склянку з трав'янистим чаєм.

А Тайсон, сидів спокійно на дивані, але його очі не відводили від мене погляд, коли я поглиблювалася у свої міркування, сповнені таємниці і невизначеності.

З цими думками я заснула, сповита в обійми сну, де реальність поступово розплутувалася з фантазією, створюючи чарівний світ моїх ночей.
Прокинувшись зранку, я відразу здивувалась, адже мені приснилась моя рідна мати.

 Її образ, був такий ж самий як на фотографії з кулону. Я перший раз побачила її, як живу.

Вона ніжно торкалась до мого волосся, своїми ніжними руками, які я не хотіла відпускати. І повторювала своїм тихим голосом.

 "Люба, тобі треба найти її, чуєш?"

 -"Кого мамо?"

"Жінку, яка розлучила нас"

-"Хто вона?"

"Мара"