Читати книгу - "Письменник, Руслан Баркалов"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Вони посиділи ще кілька хвилин і пішли. Роан відчував якесь дивне спустошення в душі. Він розповів дівчині те, що було його особистим болем. Його особистою справою. Його справжнім життям. Його внутрішньою проблемою.
З іншого боку – йому було соромно за свою слабкість. За те, що він показує себе Ален таким, яким він є насправді. Адже вона може порахувати його душевно хворим. Ну або ж …
– А давай, ми ще кудись поїдемо? – раптом спитав Роан.
– Можна. Якщо ти того хочеш.
– Ні, я хочу аби ми це зробили разом.
– Ти ж знаєш, що я вчорашня студентка. У мене не має грошей на різні дорогі поїздки. Я і так сіла тобі на шию. – наче відмовлялася Ален.
– А хіба я щось говорю про гроші? В мене достатньо. І я хочу аби ми разом куди-небудь поїхали. От і все. Я тобі дуже вдячний.
– За що!? – здивовано спитала дівчина.
– За те, що ти ж. За те, що ти зараз і мною. За те, що ти вмієш вислухати, почути. Мені цього так не вистачало всі ці роки.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Письменник, Руслан Баркалов», після закриття браузера.
