Читати книгу - "Українська Повстанська Армія і Армія Крайова: Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.)"

Поки Волинський округ СЗБ-АК організаційно належав до Львівського регіону, він залишався нерозбудованим. На початку травня 1942 р. у штабі округу знаходилося лише три молодших офіцери й один офіцер запасу, які очолювали відповідні відділи. Територіальна структура складалася з 11 районів, розбудова яких також була тільки в зародку. У волинському підпіллі діяли: 21 офіцер, 6 підхорунжих, 40 підофіцерів та близько 80 рядових[335].

Тим часом польське підпілля охопила хвиля арештів, спричинених арештом влітку 1942 р. одного з діячів організації «Вахляж» у Рівному, поручника С. Заблоцького («Юліан»). Виявивши у нього адреси ще декількох десятків польських конспіраторів, німці провели численні арешти і фактично знищили підпільну мережу АК на Волині. З середини 1942 р. проведення будь-якої підпільної діяльності там було заборонене[336].

Деякий час простір між основними силами АК, розташованими західніше р. Буг, і висунутими далеко на схід диверсійними осередками «Вахляжу» був вільний. У Варшаві розуміли, що якщо його не заповнити, то з реалізацією плану прикриття антинімецького повстання в Центральній Польщі зі сходу виникнуть великі труднощі. Тому поступово Головне командуваня АК приділяє все більше уваги розбудові конспіративних осередків на Волині. Розуміючи її стратегічне значення, командування відокремлює Волинський округ АК від Львівського регіону та підпорядковує його безпосередньо собі. У Варшаві проходить підготовку нова група офіцерів з метою перекинення її на Волинь і зайняття відповідних командних посад у штабі округу та районних інспекторатах. У вересні 1942 р. генерал С. Ровецький призначив комендантом округу підполковника К. Бомбінського, який виконував до того часу обов’язки керівника відділу вишколу піхоти в ГК АК[337].

У листопаді 1942 р. командувач округу, підвищений на той час у званні до полковника, К. Бомбінський з метою з’ясування організаційних можливостей місцевого підпілля приїздить на Волинь. Відвідавши польські конспіративні осередки в Ковелі і Володимир-Волинському, він переконався у відсутності достатньої кількості офіцерів для виконання поставлених перед округом завдань. Тому після повернення до Варшави полковник зосередив увагу на пошуку офіцерів, які виявили б бажання та мали б необхідну підготовку для того, щоб діяти в складних умовах Волині, де поляки кількісно значно поступалися українській людності.

З кінця листопада 1942 р., з прибуттям на Волинь окружного делегата польського емігрантського уряду Казімежа Банаха («Ян Ліновський»), тут почало активно діяти також цивільне підпілля. Керівники волинської Делегатури польського уряду розпочали мобілізацію місцевих офіцерів та рядових до своєї організації раніше за командування АК округу, а тому залучили до її складу чимало військових. Коли про це дізнався полковник К. Бомбінський, то почав вимагати від представників цивільної адміністрації виконання наказу Головнокомандувача про передання до АК усіх осіб, здатних тримати зброю.

Проте К. Банах і його колеги відмовилися це зробити, стверджуючи, що військові їм потрібні для реалізації власних завдань. Одним з таких завдань, на їхню думку, було забезпечення на території Волині суспільної безпеки і порядку шляхом розбудови так званого Державного корпусу безпеки, а також створення загонів Оборони самоврядування (Страж ca-можондова) та Цивільної оборони (Страж обивательська). Як вважали керівники Делегатури польського уряду, в умовах існування ворожого українського оточення охорона життя і майна поляків ставала нагальною потребою.

Суперечка, що виникла з цього приводу між діячами Делегатури й АК, була частково вирішена під час наради у генерала Ровецького у Варшаві, яка відбулася 4 березня 1943 р. Командувач АК підтримав позицію Банаха. Він вирішив, що водночас із підготовкою конспіративних загонів АК до реалізації власних завдань командування округу має постійно тримати в полі зору питання організації осередків самооборони польської людності на випадок загострення взаємин з українською більшістю, а тому частина військових мусить знаходитися в розпорядженні цивільної адміністрації[338].

У січні і лютому 1943 р. на Волинь було перекинуто групу офіцерів, що складалася з 20 осіб. У березні 1943 р. до Ковеля прибув і сам полковник Бомбінський. Завдяки тому що Ковель займав важливе стратегічне положення, а також тому, що тут уже існував потужний конспіративний осередок, у місті розташувався штаб округу.

У звітній документації, що регулярно за посередництвом кур’єрів надсилалася до Головного командування АК, Волинський округ до серпня 1943 р. позначався криптонімом «Гречка», пізніше — «Конопе», а від червня 1944 р. — «Редута». У внутрішній документації з 1942 р. використовувався криптонім «Просо», а з 1943 р. — «Пожога»[339].

Командування округу АК невипадково вимагало дотримання суворої конспірації і здійснення передачі інформації у зашифрованому вигляді. На думку полковника Бомбінського, «українська» поліція робила неможливим використання тривалий час польськими підпільниками одних і тих само криптонімів та псевдонімів. Тому їх часто доводилося змінювати, так само як і шукати нові «контактні» квартири або просто пункти, де приймалися кур’єри з Варшави і відбувався обмін інформацією між окремими представниками підпілля різних щабелів. Нелегкою була також справа «легалізації» новоприбулих на Волинь осіб, оскільки вони відразу потрапляли у поле зору місцевої поліції. Таких людей слід було забезпечити легальними документами і помешканням, зареєструвати та працевлаштувати[340].

Тривалий час Волинський округ АК не мав ані внутрішнього, ні зовнішнього радіозв’язку. Тільки наприкінці 1943 р. поляки таємно і частинами перевезли на Волинь радіостанцію англійського виробництва потужністю 20 ват. У колонії Грушівка під Ковелем її було остаточно змонтовано. Радіостанція знаходилася винятково в розпорядженні командувача округу. Користування радіозв’язком стало можливим лише від початку 1944 р.[341].

Упродовж 1943 р. організаційно-територіальна структура АК Волинського округу була