Читати книгу - "Трикутний капелюх"

Пепа, Хуан. Якісь невиразні імена. Хіба тому, що стоять біля того слова, яке в самому кінці. Припустимо що завгодно. Ця Пепа, наприклад, може бути його годувальницею… Нічого поганого навіть на думку не спадає про цього чуйного, сердечного чоловіка — таким він вимальовується зі змісту записника. Отже, припустимо, що Хуан — то старий слуга, і перейдемо до останнього запису.

В о н а. Жодне ім’я в списку не має такої чіткості, такої прозорості, такої виразності, як це слово! В о н а — це в о н а! Проте хто ж вона така?..»

Але саме невизначеність особи завадила дівчині зупинитися на якомусь певному варіанті. Гублячись у різних здогадах, Хуаніта не могла виділити щось одне — так буває, коли раптом розплющиш очі, а перед тобою — широкий обрій, позолочений сонцем: бачиш усе, але нічого конкретно.

І раптом… сонце кохання наче торкнулося Хуаніти своїм промінням; ця добропорядна, гарно вихована дівчина ніби відчула на собі сяйво людської душі.

Довго вона сиділа так, заколисувана власною уявою, та невдовзі отямилася. Як жінці сильній, їй стало соромно за свою слабість, за оце підглядання, за те, що вона стромляє носа куди не слід, за заздрість, яка шкрябнула її по серцю… і Хуаніта перегорнула сторінку.

Наступна сторінка (Хуаніта прочитала її одним духом, не аналізуючи і не роздумуючи, бо відчувала, що з невідомих причин у неї почав псуватися настрій) повідала таке:

Каватіна Ернані; вулиця Прінсіпе, крамниця Каррафа.

Візит до сестри д. Мануеля, Хакометриса, 16.

Передплатити «Епоху» для д. Мануеля: він дав гроші.

Журнали мод для Пепи.

Револьвер для маркіза передати через небожа.

Вийшли у відставку… Удовина пенсія моєї двоюрідної сестри.

Ломбард. — Годинник Федеріко; у мене записка.

«Він приїхав до Мадріда, — зробила висновок дівчина, прочитавши нотатки. — Так, він у Мадріді…» — і вона перегорнула наступну сторінку.

Там було написано:

Я виїхав з Хаена 8-го вересня 186…

«Уже минуло вісім місяців! — подумала Хуаніта. — І він андалузець!»

Далі, через кілька чистих аркушів, Хуаніта прочитала:

Міністр… вулиця Анча де Сан-Бернардо, номер…

Генерал… Луна, номер…

Д. Мігель… майдан Ор’єнте, номер…

Едуардо… Хакометресо, номер…

«Мабуть, надумав свататися, — міркувала Хуаніта. — Співчуваю!»

На наступній сторінці було:

Едуардо 5,360

Віконту 13,730

Граф винен мені 780

— О боже, він грав! — з жахом і гіркотою скрикнула дівчина.

А тоді, підрахувавши, додала подумки: «За одну ніч програв вісімнадцять тисяч триста десять реалів. І суми цієї ще не сплатив, інакше запис було б закреслено. Ото невдаха!»

Написав К… 15 грудня…

Ще раз написав їй 6 січня…

Порвав з К… 18 січня…

Її листа, датованого 15 січня, викинув…

Хуаніта вражено вп’ялася очима в нотатки. Вихор почуттів ураз збурив її серце.

«Вина ї ї чи й о г о?»

Далі знову були чисті аркуші. Потім — запис чорнилом на півсторінки, ніби епітафія:

Кармен одружилася 23 січня 186…

Хуаніту пройняв холод.

Далі вона побачила рахунок:

Квартира 2,760

Кравець 2,300

Швець 460

За рукавички 300

Готель 680

Фернандо 3,000

Перекупник 200

«Цей записник мене лякає!» — подумала Хуаніта, закриваючи його, проте пальцем заклала сторінку, на якій зупинилася.

Хоч вона вирішила далі не читати, але вже через п’ять секунд прочитала такі слова, написані іншою рукою на наступній сторінці:

Неділя, бал-маскарад… Королівський театр. О четвертій вечора.

Біла маска присягається показати тобі своє обличчя не раніше, ніж через місяць.

Біла маска.

Нижче почерком чоловіка з Хаена стояла примітка:

На руці Білої маски браслет з ініціалами: А. К.

«І все-таки він чоловік не поганий! — подумала Хуаніта. — Винною була в о н а… Винен також Мадрід. Це доля винна в тому, що не зустрілася на його шляху така жінка, як я. Адже цей чоловік дружив з Лолільєю та сеньйором священиком, він не забув відвідати дорогі серцю могили, він так ніжно прощався з н е ю… Це хороша, скромна, порядна людина!»

Дівчина пробігла очима кілька сторінок і знайшла такі рядки, безладно написані в різних місцях:

Термін боргового зобов’язання закінчується 19 травня.

Директор живе: Монтера, номер…

Його свідки — полковник і д. Луїс.

Помер сеньйор священик 10 квітня.

Отримав від моїх сестер: 3,500, 1,800, 600.

Продав перстень