Читати книгу - "Кохання проти субординації, Оксана Мрійченко"

— Хм, цікаво... — Денис розсміявся. — Повечеряємо десь разом, Каріно?

— Сьогодні?

— Так. Я дуже скучив за тобою і хотів би тебе побачити, — Денис зробив паузу. — Але якщо тобі справді потрібно готуватися до завтрашнього робочого дня, то...

— О сьомій! — поспіхом перебила його дівчина. — Я можу зустрітися з тобою сьогодні о сьомій годині!

— Чудово, так би одразу! — засміявся Денис. — Я заїду за тобою!

— Буду чекати, Денисе.

Каріна поклала слухавку і присіла на канапу. Він запрошував її на вечерю тільки одного разу — після того жахливого випадку в «Дорстоні». Але тоді це була просто вечеря після важкого робочого дня. А сьогодні... Все це більше нагадувало побачення. Дівчина посміхнулася і поспіхом встала з канапи. Потрібно причепуритися та встигнути зібратися до приїзду Дениса.

Поговоривши з Каріною, Денис швидко закінчив всі свої справи в офісі та відправився додому. Дорогою він заїхав у квітковий магазин і купив букет троянд. Вдома Денис швиденько прийняв душ, надів штани та просту однотонну сорочку. Захопивши з собою подарунок, приготований для Каріни з нагоди Нового року, він вийшов із дому. Вже о 18:40 він був біля її під'їзду. Денису не терпілося побачити дівчину і він насилу стримувався, щоб не піднятися до неї прямо у квартиру. Рішуче наказавши собі заспокоїтися, він вийшов з машини та став гуляти навколо неї. Вечір був дуже тихий. На вулиці був невеликий мороз, а незабаром з неба почав сипатися пухнастий білий сніг. Ходячи по двору, Денис побачив біля дитячого майданчика великого сніговика, якого зліпили діти. Він подумав, що, мабуть, теж зміг би зліпити сніговика поки чекав Каріну — сніг відмінно ліпився. Денис розсміявся від цієї думки. Що з ним робить ця дівчина? До її появи йому і в голову не приходило ліпити сніговиків у дворі.

Каріна поспіхом закінчувала збиратися. Вона одягла світлу в'язану сукню, яку купила нещодавно. Цікаво, чи сподобається вона Денису? Дівчина була майже готова і подивилася на годинник — 18:50. Напевно, Денис ще не приїхав. Вона підбігла до вікна, виглянула у двір та одразу ж побачила його машину біля свого під'їзду. Каріна моментально забула про все. Вона схопила подарунок, який приготувала йому до Нового року і стала швидко натягувати на себе чоботи. Взувшись, дівчина одягла пуховик і шарф, натягнула шапку, вийшла з квартири та стала замикати двері. Намагаючись потрапити ключем у замкову щілину, Каріна помітила, як сильно тремтять у неї руки від хвилювання.

Денис відійшов від сніговика і повернувся до машини. Ставши спиною до будинку, він намагався роздивитися в небі знайомі сузір'я. Через якийсь момент тишу внутрішнього двору порушив писк металевих дверей у під'їзд. Денис почув позаду себе легкі кроки. Він обернувся і побачив Каріну. Дівчина зупинилася за кілька кроків від під'їзду і дивилася на свого директора блискучими від щастя очима, навіть не намагаючись приховати свою радість. Денис кинувся до неї. Вони підбігли один до одного і він міцно обняв дівчину. Каріна теж обхопила його руками, притиснула голову до його грудей і відчула, що він лагідно гладить її по спині. Дівчина була настільки щаслива знову бути поруч із ним, що в якийсь момент їй здалося, що вона заплаче.

— Я так скучив за тобою, — прошепотів Денис, притискаючись до неї щокою. — Ми не бачилися цілу вічність!

— Я теж дуже-дуже сумувала! — відповіла Каріна. — Ми з тобою ще ніколи не розлучалися на такий довгий період.

— Більше я ніколи не відпущу тебе так надовго. Я трохи не збожеволів! Уявляєш, кілька хвилин тому мені раптом дуже захотілося зліпити сніговика! І я був майже готовий це зробити!

Уявивши собі, як би виглядав її молодий директор за цим захоплюючим заняттям, Каріна розсміялася. Денис дивився на неї та розумів, що остаточно втратив голову. Йому більше не було діла ні до правил субординації, ні до всього іншого у цьому світі. Тільки б ця дівчина була поруч із ним та продовжувала щасливо йому посміхатися.