BooksUkraine.com » Детектив » Секрет Світлячка, Олена Гуйда 📚 - Українською

Читати книгу - "Секрет Світлячка, Олена Гуйда"

201
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Секрет Світлячка" автора Олена Гуйда. Жанр книги: Детектив. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 59 60 61 ... 110
Перейти на сторінку:

Розчервоніла, з особливим блиском в очах і усмішкою на губах, вона виглядала трохи молодшою, чи що.

– Чудово виглядаєш, – озвучила я свої спостереження, коли вона присіла на край мого ліжка, принісши з собою мороз і запах сніжного вечора.

Роуз на мій комплімент усміхнулася. І запитала, вмить серйозніше:

– Як минув перший день практики? Чула, що у місті знову неспокійно.

Ще кілька годин тому, я, мабуть, із захопленням хвалилася своїми успіхами і розписувала, як рада працювати з імперськими темними магами. Але після візиту Кірая захоплень поменшало. Зате додалося, сумнівів та скептицизму. Не так все гаразд, якщо мене з такою легкістю готові виштовхати з міста та посадити під замок.

– Непогано, – знизала я плечима, намагаючись здатися байдужою. – Мені подобається така робота, ти ж знаєш. І ця практика нічим не гірша за попередню.

Роуз окинула мене таким поглядом, наче в одну мить розгадала, що їй щось не домовляють. Швидше за все, розгадала-таки. І в її погляд читалася вимога пояснень, але я була не в змозі і вже точно не в настрої їй переказувати все. До того ж, ще не зрозуміло, як вона відреагує на інформацію. Хоч би як вийшло, що моя практика закінчиться ще раніше, ніж пропонував Кірай.

Потрібно було б змінити тему на рівнозначну за важливістю. І на думку не спало нічого кращого, ніж запитати:

– Ти ніколи не думала, що Стархан міг уціліти?

Вся веселість вмить злетіла з Роуз. Вона посуворіла, знову стала моєю суворою тітонькою.

– У мене все ще теплиться надія, що це справді так, – вона заговорила не відразу, витримавши важку, майже дзвінку паузу. І від її тону мені стало ніяково. – Я дуже сподіваюся, що за муром не всі вимерли. Що одного разу я зможу ще ступити під склепіння центрального Храму, – промовила вона. У її словах біль змішувався з надією та страхом. Таке неможливо було залишити недомовленим.

– А якби ти дізналася, що це правда? Що місто живе…

– Я повернулася б. Чого б мені це не вартувало і що б не довелося для цього зробити.

І здавалося б, Роуз озвучила те, що я сама збиралася зробити. Я планувала знайти можливість і повернутися до міста. Але щось недобре промайнуло в її погляді. Її «що завгодно» мало межі куди ширше за мої, мабуть.

І від цього стало якось страшно. Адже можна і змовитися з якимось менталом, взяти під контроль світлого мага і відкрити портал… А якщо так воно й було. План лиходія не звірів витягти з Мертвих земель, а пробратися в Аратсішан.

Але навряд чи Роуз має такого знайомого мага. Та й гроші він узяв би за це надхмарні. В нас таких просто немає. Тому…

– Мейтроуз, як воно… бути торассан?

В очах тітоньки майнуло щось… мабуть, сум?

– Це особливе почуття. Бути частиною одного цілого. Чимось великим… Відчувати сестер, як частину себе. Розуміти їх без слів. Відчувати…

І тут у мене виникло закономірне питання:

– А чому я цього не відчувала?

– Ти була маленькою і пройшла другий ритуал повного вливання. Жриця не мала над тобою тієї влади, що над іншими.

Від припущення мені стало погано. Це була абсурдна ідея, звісно. Але що якщо... Що, коли керував цілителями не ментал, а маг крові?

Але ця версія здалася мені настільки несумісною з реальністю, що я тут же сама її і спростувала. Для цього треба, щоб магами крові були Нілай та Мелані. Напевно... Я вже подумала розпитати про це Роуз, але зловила її задумливий суворий погляд і вирішила, що і так заробила на пачку підозр. До того ж, якщо це правда, то… у місті лише два маги крові – я і Мейтроуз. А мені найменше хотілося підозрювати у злочинах тітку.

Я ще раз подивилася на Роуз і вирішила.

– Спати нам час би. Завтра тобі на роботу, а мені до відділку.

Якщо там ще моя практика не підписана і не чекає, щоб позбавити загін моєї безцінної співпраці.

– Ти права. На добраніч, – кивнула Роуз, піднімаючись з ліжка і прямуючи до дверей. І вже на виході додала. – Не намагайся в цьому копатися. Нічого доброго з цих копань не вийде.

І вийшла, залишивши мене додумувати, що вона мала на увазі.

Ну, і звичайно ж, її слова викликали зворотний ефект. Тепер я точно мала з'ясувати все. На користь слідства. І мою особисту.

***

Любі читачі, я всім дуже вдячна за підтримку ❤️

Особлива подяка за те, що відписуєтесь в коментарях та даєте зрозуміти, що чекаєте на продовження. Звичайне "Дякую" в коментарях, часто неймовірно надихає.

З любов'ю та теплом, ваша Олена!

1 ... 59 60 61 ... 110
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Секрет Світлячка, Олена Гуйда», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Секрет Світлячка, Олена Гуйда"