Читати книгу - "Фея - Повелителька часу, Тетяна Барматті"

– Я проживу довше, ніж Азур, – зізналася тихо Ліра, помітивши непідробні, щирі емоції дракониці. І хоч вона ніколи не отримувала від своєї мами таких емоцій, не відчувала її хвилювання, феї зовсім не хотілося, щоб ця жінка переймалася. – Я не людина. Тому не хвилюйтеся.

Помітивши, як обличчя мами Азура перетворилося на негарну гримасу з подобою посмішки, вона ніяково покосилася на свого дракона. Було відчуття, що її слова не тільки не заспокоїли, а й завдали Кейліс ще одного удару.

Але як могла мама спокійно чути такі добрі слова запевнення, що її син житиме не так довго, як невістка.