Читати книгу - "Вибрані твори"

Ти знаєш, твій лист прийшов до мене якраз в день моїх іменін. А ти була тоді в старої пані Лукасевичевої. Чи згадувала мене, чи тобі не прийшло в голову, що я теж Олена? Гадаю, що значно краще було б, коли я б святкувала свої іменіни в Варшаві, а вона на селі.

Тоска тут страшна! Перший час я цілі дні їла, але тепер це мені набридло, а тому часу вільного дуже багато. Вишиваю, шию, трохи читаю. Захоплююся стрільбою в ціль. З кожним днем стріляю все краще і краще. Для мене це велика розвага, але Міша мусить жити в вічному страху, що я когось підстрелю. Та все ж він подарував мені вчора 100 набоїв.

Вчора одержала листівку (якась японка на мостику!) від Донцова. Пише, що невідомо, чи буде Л.Н.В. виходити, але в кожному разі прохає присилати вірші, як матиму ще. Перша листівка писана його рукою, а не надрукована, і перший раз — дуже привітна. Л.Н.В. я ще не дістала, отже, віршів своїх ще не бачила, але оскільки недобрі наголоси ти знайшла в вірші «День прозорий мерехтить», то я знаю, в чому справа: я переписала його випадково, з чорновика, не зауважила і відіслала в такому вигляді, разом з двома іншими, але за декілька днів зорієнтувалася в своїй помилці і надіслала Донцову виправлений вірш з проханням замістити його в цьому вигляді. Та, здається, він цього не зробив. Але там були наголоси, які псували розмір вірша.

Розумію тебе зовсім! Я теж не можу писати без цього «старомодного» Натхнення. Але все ж, дорогенька, не будь ледачею і відішли свої вірші Донцову. Бурачин-ській, дійсно, не варто посилати! Недавно я роздивлялася в альбомі і побачила в одній групі Бурачинську. Що за тупа, дефективна фізіономія. Здається, остання річ, яка їй личить, — це бути редакторшею.

Я маю ще один вірш — поворот на Україну. Назагал, досить вдалий, але наголоси дієслів мене гризуть. Напиши, Натуся, як ти кажеш: перейдемо, пере йдемо чи перейдемо? І я і чоловік кажемо перейдемо, алея не відішлю цього вірша без твоєї відповіді. Знаю, що кажуть так і так, але як є дійсно добре?

Від Стефи — ні слова! Вилай її від мене! Мосендз пише метрові листи — багато тепла, іронії, філософії і містицизму. Цілість така, що у мене голова пухне, і доводиться йти і десь на траві трохи поспати.

Зате вночі спати майже не доводиться. Ми, звичайно, не купили в Варшаві гвоздичного масла, а тому всякі комарі і мошки гризуть нас неможливо. Навіть сітки в рамах не допомагають. Коли гаряче, то ми ідемо спати до стодоли, але коли зимно, мучаємося всю ніч. О ні, місцевість тут не дуже добра! А скука неймовірна!

«Село! І серце відпочине...»

Дуже мене тронуло твоє запрошення до себе на кілька днів, дякую щиро, але, на жаль, це неможливо!

Я цілковито не маю нічого з літнього одягу, а тут хожу в старих, по коліна, сукнях. Панчох не ношу, лише шкарпетки і старі сандалі, отже, мушу літо безвиїздно пережити тут. Ну, та що ж робити! Зате десь в вересні як ми радісно побачимося!

Я знаю, що у тебе багато праці, але все ж пиши мені, хоч нечасто. Я тобі буду писати часто.

Зараз діти принесли мені великий букет з перших волошок. «Волошка» — це твій колишній псевдонім?

Діти тут мене дуже люблять, але набридають неймовірно. Ми з Мішею мусимо втікати, щоб не гуляти завжди з десятком ад’ютантів.

Щодо дітей. На слідуючий рік мушу твою дочку навчити козачка! А то дітей всяких чужих мені пань учу і учу, а твою Ідочку — ні. Побачиш, вона перестане ди-читися і буде добре танцювати.

Ну, кінчаю. Цілую тебе міцно, міцно.

Вітай маму, тата і Петруся.

Де він ловить рибу? Невже ж тягнеться на Вислу? О, Боже! Це — спадкове, від його батька... Міша вітає вас обидвох.

Твоя Лєна.

P.S. Висилаю тобі наші фотоґрафії, нашої ж продукції. Як матимеш свої — пришли.

[Желязна Жондова], 26/УІ 1932

Люба моя Натуся!

Нарешті вчора дочекалася листівки від Тебе! Хоч, правду кажучи, воліла б мати довгого листа, але і за листівку дякую, тим більше, що вона була така ніжна: навіть згадала, чи не загризли мене комарі.

Ні, так погано ще не є! Тепер тут зимно, отже, вся ця розкіш зникла, але зате нема сонця і нецікаво гуляти.

Натуся моя хороша! Сьогодні неділя, мабуть, ти складаєш цей іспит. Я цілою душею з тобою, хвилююся теж, але певна, що і цей зійде так же добре, як письменний, а коли ти будеш читати мій лист, то будеш вільна до осени, і відповідь твоя буде довга і повна.

Не писала я тобі з багатьох причин: чекала листа від тебе, не мала нічого нового і цікавого, мусила відписати багатьом