Читати книгу - "Невідома планета 2, Олександр Кваченко"

Перший день перетворився на постійне перетягування кісток і сміття, частина йшла на аналізи до дівчат, частина тут складувалася, а частину відвозив на склади. Коридори були очищені від барикад і кісток, кіт лазив зі мною, заглядав в усі кути, іноді приходив весь обліплений павутинням і ще не зрозуміло чим, іноді приносив маленькі псі кристали. Тоді я сідав і вичісував його, схоже йому це подобалося, а він один раз прийшов не зрозуміло в чому вимазаний, і тоді його взяв і помив у душі. Кіт на мене образився, поривався піти в аномалію, але я, як міг, образами пояснив, що з цієї назад можна й не повернутися. Схоже зрозумів і пішов у коридор, де жили кажани, ввечері повернувся задоволений, мабуть, когось там з'їв.

Кіборг займався реплікатором, витягнув його на склад і намагався полагодити. Панель управління була розбита і не вистачало кількох некритичних деталей. Надія полагодити була. Дівчата були завалені роботою і матеріалами, з великого кажана вирізали здоровенний псі-кристал кривавого кольору, віддали мені, і я за порадою аґрафки зібрав у нього розлиту псі-енергію на місці бою. Оллі всі дні вивчала тварину кажана, схоже для неї це було важливо.

У форті вже встановили першу плазмову гармату, а в спеціальні обладнані ніші в стінах монтували емітери щита, бандити поки що не навідувалися. Мисливці й далі продовжували копали свої тунелі під таверною. Приїжджали кочівники з розібраного корабля, вони передали нам деякі потрібні запчастини для форту. Решту кіборг сказав нехай собі забирають, а як закінчать можуть спробувати пролізти на корабель у висохлому морі. Маршрут ми їм скинули.

Наступного дня я ставив біля аномалії решітку і пересунув іншу далі по коридору під наглядом патрульного дроіда. Розбирав кімнати з муміфікованими та наваленими частинами тіл у скафандрах і комбінезонах, знайшов кілька кристалів і чіпів, поламану зброю і все це переніс на склади. До обіду прийшло повідомлення від ШІ, що він розблокував одно сховище артефактів. Викликав Теха й вирушив до його входу.

- Привіт, - привітався він зі мною, як прийшов, - яка ситуація на рівні?

- Привіт, нормально. У тебе вийшло запустити реплікатор?

- Майже, зараз технічний дроїд тестує модулі, а потім подивимося на його працездатність, ресурс, що залишився, близько 50%.

- Будемо сподіватися, що запрацює, мені Ізольда спокою не дає, тебе боїться питати, зв'язується зі мною.

- Не такий я і страшний.

- Дивлячись для кого. ШІ відкривай. - ми приготували зброю, пролунало клацання у двері.

- Ти от скажи, що нас тут за дверима чекає, чи є десь перелік артефактів, що зберігаються, і як вони діють? - я акуратно штовхнув двері, і вони зі скрипом почали відчинятися. Світло увімкнулося не все, лампи мерехтіли, ніхто на нас зсередини не нападав.

- Тут має бути усередині біля входу панель, на неї вносяться автоматично списки, що принести та коли що забрали. В кожному контейнері з артефактом є маячок з кристалом, туди заносяться всі данні по ньому.

Усередині були стелажі вздовж стін та столи, на одному зі столів лежав труп, дівчини, якщо судити за волоссям, або, скоріше це була її мумія. Справжня, висохла від часу, прив'язана ременями до столу і почорніла, як головешка. Довге світле волосся, що наполовину відстало від черепа та розкидалося поверхнею столу. На місці носа зяяв отвір, а в чорні провали очних ямок були вставлені зелені каміння. Її голова здавалася величезною порівняно з тілом, та виглядало як туго обтягнутий комбінезон зі зсохлою шкірою та кістками.

- Що це таке? - запитав я.

- Мабуть, це ті, хто закрилися, рятуючись від тварюк або Адама.

- А навіщо її прив'язали?

- Схоже, що хтось тут був ще. - кіборг пішов далі кімнатою, зазираючи під столи, і знайшов-таки ще одну мумію, це вже був хлопець. - Я так розумію, вони теж хотіли використати якийсь артефакт, але все пішло не за планом.

- Моторошне видовище.

- Не чіпай нічого, даних про дослідження артефактів ми поки що не знаємо, і як вони діють також не маємо уявлення. Заберемо нам необхідне, а решту поки що залишимо, можливо Мор знає, що тут таке лежить і як діє. Вилікується запитаємо, він був одним із кураторів групи дослідників.

- Прийнято.

Ми пройшлися ще кімнатою, оглядаючи приміщення, артефакти всі лежали в спеціальних нішах, укладені в спеціальні пластикові коробки з номером. Багато було уламків колото-різальної зброї, скіпетри, каміння, кристали, корони та навіть опудала тварин. Деякі речі світилися в діапазоні дії датчиків скафандра, а деякі в псі діапазоні випромінювали або поглинали енергію. Поки я йшов, нейромережа раз навіть видала попередження про "небезпечно високий рівень випромінювання". Утім, уже за кілька секунд вона заспокоїлася, дивні речі тут знаходяться. Сюди треба Оллі запросити, може в неї є деякі знання про присутні тут предмети. Подивимося звісно спочатку, що Мор скаже. Хоча кіт вже собі щось приглянув, терся біля одного з коробів.

- Вантаж тіло хлопця на платформу, я перенесу мумію дівчини та можеш займатися далі своїми справами. Я ще подивлюся, що тут можна взяти з обладнання.

- Добре. – забрав кота, щоб не заважав, та пішов далі робити свою справу.

Прогулявшись доступними коридорами п'ятого рівня та зібравши залишки на платформу всього непотрібного, я вирішив не заважати дроїдам, котрі миготіли під ногами та прибирали тут все. Сам зайнятися встановленням камер до пересунутих решіток. Сусідні приміщення були призначені під лабораторії та поки що являли собою жалюгідне видовище. Зали, були вирубані в скелі та тонули в напівтемряві тимчасових світильників. У підлозі було сміття, розбиті полиці, столи й стільці, а на стінах і стелях були помітні відкриті технологічні ніші, з яких подекуди стирчали кабелі, які тестував технічний дроїд.

За роботою час пролітав непомітно, відірвав мене від роботи тільки голос Ліки по зв'язку.

- Привіт Міку, чим займаєшся?

- Збираю сміття на п'ятому рівні.