Читати книгу - " Первісний інстинкт. Другий епізод: Мисливець., FrostFox"

– Твою мамцю, Шварце, де ваш мисливець? – кричав один із невідомих прайдівців.

– Спить він, до його зміни ще півтори години, – повідомив він соратникові новину, яка суттєво підвищує мої шанси на втечу.

Завдяки значно поліпшеному слуху, я ще довго мав змогу підслуховувати їхні перемовини, однак у якийсь момент або вони самі усвідомили, що неприпустимо паляться, або хтось вищий узяв над ними командування. Незважаючи на те що була реальна можливість остаточно сховатися в хитросплетіннях місцевих джунглів, мені захотілося вчинити інакше, показати, що вони не можуть безкарно розкидатися погрозами. Звісно, парочка смертей у масштабах гільдії – безмежно недостатнє покарання, але це лише початок.

Розгледівши якесь дерево вище за інші, я застосував новопридбане заклинання і став повільно підніматися нагору. Моя тінь неприродньо витягнулася, покриваючи всю площу піді мною чорною плямкою, на якій поширювалися хвилі, коли я занурював у неї руку або ногу. «По той бік» кожного разу знаходився якийсь виступ або щілина, а місця контакту взагалі не ковзали, неначе не дуже дрібна наждачка. Стовбур в обраного гіганта був практично без виступів або деформацій кори, що у звичайних умовах робило підйом на нього практично неможливим. Не знаю, чи є серед них інший дроу із цим заклинанням або аналогом, але це має хоча б трохи затримати переслідувача, який першим визирне із заростей.

Раніше використане вистежування і п’ять секунд дії заклинання практично спустошили мій запас мани, добре, що в диво-сумочці Ладії знайшлися недешеві пляшечки з блакитною рідиною. У цьому я встиг переконатися, поки йшов до міських воріт, диявол, чого там тільки немає.

[Ви випили «Зілля відновлення мани (Рідкісне)»: Упродовж 5 хвилин ви відновлюєте 500 мани. Якщо запас мани повний, мана накопичується понад запас із половиною ефективності і швидко убуває після завершення тривалості дії зілля.]

«Скільки таке щастя коштує в крамниці алхіміка? Три, ні, чотири золоті?»

Я дістав лук і поклав стрілу на тятиву. Нею у ту ж секунду почали пробігати іскорки електрики. Коли мана відновилася до половини, активував маскування з природною асиміляцією. Очікувано енергія зілля почала поглинатися навичкою, завдяки чому вже за хвилину асиміляція була завершена. Звісно, усе інше відновлення і далі додавалося до маскування, невдовзі перескочивши значення в 300 пунктів і не збираючись на цьому зупинятися. Непоганий результат, як для гравця двадцять дев’ятого рівня.

Уперше я повною мірою використав можливості оновленої навички, і відчуття суттєво відрізнялися від минулих. Якщо раніше між мною і навколишнім світом формувалася надтонка мембрана, то тепер мої ноги ніби вросли в стовбур дерева, а все тіло відчувало легкі пориви вітру, незважаючи на весь навішаний одяг і броню.

«Це й називається силиться з природою? Досить дивне відчуття».

З роздумів мене вирвала поява першого супротивника. Як я зрозумів, що це ворог, а не випадковий гравець? Усе просто, над ним горить мітка «самооборони», яка виникла над усіма, хто був частиною групи полеглого гравця прайду. Вона означає, що саме я завдав першого удару і з погляду системи є «агресором». Карма ще не встигла змінитися, але, щось мені підказує, із цього протистояння вийде, як мінімум, хаотик.

Ворожий гравець, якщо й був слідопитом, таким зовсім не виглядав. На вигляд звичайний мечник у шкіряній броні з латними вставками і, яке щастя, без шолома. Ніяк не зрозумію – це такий тренд ігнорувати найпростіші правила безпеки? Не можна ігнорувати таке привітне запрошення…

Між мною і головою прайдівця поступово почала проявлятися траєкторія польоту стріли. Одна секунда, дві, три… десять, відрахувавши час для ідеального пострілу, я відпустив тятиву і, ніби в уповільненій зйомці, простежив за її польотом. Дорогою до цілі вона не зачепила жодного листочка, що ускладнило моє виявлення по листю, що падало б на землю. Щоправда, і без цього маскування різко просіло на тридцять відсотків, що дивно, з огляду на весь минулий досвід використання цієї навички. Зазвичай воно падало сильніше.

Гравець не встиг нічого зробити – і звалився на землю зі стрілою в лобі.

[Завдано 217 шкоди (Критична) (Спідтишка)]

[Завдано 69 шкоди (Електрика)]

[Рівень підвищено!]

Проігнорувавши повідомлення, я використав ефект демонстративної страти, що підсвітився в інтерфейсі. Від трупа гравця розійшлася хвиля, видима лише мені. Судячи з логів, під ефект деморалізації ніхто не потрапив, але багатьох зачепило.

Не ставши надавати цьому великого значення, я витягнув нову стрілу і приготувався до наступного пострілу. Добре, що цілей для практики вистачить ще надовго. Двоє гравців тільки продерлися через зарості, як отримали повідомлення про смерть союзника й завмерли з відкритим ротом, замість того щоб відскочити і знайти укриття.

Цього разу не було часу чекати для здійснення ідеального пострілу, але результат виявився лише трохи гіршим.

[Завдано 107 шкоди (Критична) (Спідтишка)]

[Завдано 37 шкоди (Електрика)]

[Ціль потрапила під ефекти «Кровотеча (Ранг III)» і «Шок»!]

Метал продірявив слабкозахищене горло, тож ворог не помер миттєво. Другий гравець із сумнівом подивився на свого недбалого союзника, і різко побіг кудись праворуч, якнайдалі від хлопця з пробитою шиєю. Метою його, мабуть, було не дати супротивникові прицілитися, власне, у нього вийшло.

[Завдано 36 шкоди (Спідтишка)]

[Завдано 11 шкоди (Електрика)]

[Ціль потрапила під ефекти «Травма ноги (Ранг II)» і «Шок»!]

Підстрелений гравець стрімголов покотився землею, але він уже мене не цікавив, адже над заростями з’явилася голова наступної цілі. Не знаю, чи хотів він оцінити оточення, чи ще щось, але на його помилку я вказав швидко.