Читати книгу - "Випадковий наречений, Аніта Русанова"

- Квитки? Ти про що? - Запитав я, вже знаючи відповідь.

- Завтра ми летимо до Америки. - Коротко сказала Настя, виходячи з квартири.

- Я полечу з вами. - Сказав я, щойно ми вийшли на вулицю. Поки спускались ліфтом, я обдумував правильність своєї раптової думки. І вирішив, що маю полетіти. Підтримати дівчат, і вразі чого начистити пику Іриному колишньому.

- Максе, дякую звісно, але не треба. - Сказала Настя, повертаючись до мене, поклала руки на груди. - Ми самі розберемось. Я їй допоможу, не загрузнути в лайні остаточно.

- Насть, моя груба фізична допомога може також знадобитись. - Поклавши на її руки свої, сказав.

- Груба фізична допомога буде в Іри в моєму обличчі, - хіхікнувши, сказала Настя, - ти ж не думаєш, що я занадто тендітна для такого?

- Не сумніваюсь, але хочу допомогти. 

- Дякую, якщо раптом треба буде твоя допомога я викличу тебе, добре? 

- Добре, сподіваюсь виклечеш. - Сказав я, і Настя стала навшпиньки, обдаючи гарячим подихом мої губи і поцілувала. Ніжно, і в той час пристрасно. Серце забилось швидше, пропускаючи удари. Дихати ставало все тяжче, кисню бракувало, але хотілось розчинитись в цьому поцілунку. Розчинитися в ній.