Читати книгу - "Серце вовка, Ана-Марія Еріш"

- Ти знаєш, важко це визнавати, але Каталіна і справді дуже талановитий боєць, - сказав Брай, помічник ректора Академії Метаморфів, і мій найкращий друг, коли ми сиділи в моєму кабінеті. - Коли ти наполягав на тому, аби ми взяли її, сумнівався кожен. Складалося навіть враження, що ти просто хочеш влаштувати свою молодшу сестричку. Хто знав, що на третьому курсі їй і справді все вдаватиметься.

- Ну, ми обидва з тобою знаємо, чому в неї це виходить, - посміхнувся я.

- Але дракон не обрав би слабкого духом метаморфа. Або тут приховується дещо інше, про що ти мені точно не розповіси, - він видихнув. - Всі ми знаємо, що стіни мають вуха. І мені здається, що щось таке є в Каталіні.

Він навіть не уявляв, наскільки був близький до правди. Та справа не в тому, що я боявся за те, що він може комусь розповісти. Насправді нас справді міг хтось почути, або магією дістати з нього спогади. Я захищав не лише таємницю походження Каталіни, а й самого хлопця.

- Просто знай, Алексе. Якщо потрібна буде допомога, то я завжди буду поряд. Я на твоєму боці в будь-якому випадку, - посміхнувся Брай.

- Я знаю, брате. Знаю, - відповів я.

Може він і не був мені кровним братом, та я відчував справжню дружбу, що пов'язувала нас. І це ніколи не зміниться...