Читати книгу - "Поетичні твори, Федькович Юрій"

с. 99-105; автограф невідомий. Другий увійшов до «Диких дум» і опублікований у Писаннях; автограф зберігається в ІЛ, ф. 3, № 212. Третій, датований 14 листопада 1886 р., побачив світ у літературно-науковому додатку до газети «Буковина» «Зерна» (Чернівці, 1887, с. 46-52); автограф зберігається в ІЛ, ф. 58, № 56.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 421-423.

Серед паперів поета знаходиться нотатка «Прикмети», що починається словами: «Не казка, але факт. Професор Найбавер (Нейбауер.- М. Ш.), путешествуючи у горах, видів ще ті берези. Імена я переміняв, бо родина нещасливих дівчат ще жиє» (ІЛ, ф. 58, № 421).

Цей матеріал О. Маковей використав у дослідженні «Шипітські берези» («Буковина», 1909, № 232 і 234), яке в наш час передруковане у збірнику «Юрій Федькович в розвідках і матеріалах», с. 176-186.

 

 

КЕРМАНИЧ

 

Вперше надруковано в газ. «Діло», 1886, № 111.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 424-426.

Ю. Федьковичу належать ще німецька переробка твору - «Der Kermanitsch» (у збірці «Am Tscheremusch», 1882), а також драма «Керманич, або Стріляний хрест», відома у двох редакціях (обидві надруковані у Писаннях, т. 3, ч. 1-Б, 1918).

 

 

З-ПІД ЮГА

 

Вперше надруковано у вид.: Писання, т. 1, с. 437.

Подається за першодруком.

 

 

БУДЬ ЗДОРОВА!

 

Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1886, № 17, с. 282.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 454-455.

 

 

НІМЕЦЬКІ ПОЕЗІЇ

 

Ю. Федькович, як відомо, в силу історичних обставин не мав змоги здобути освіту рідною мовою. Українська книжка в ті часи й на Буковині була рідкістю, а Федьковичу з юних літ довелося блукати по Молдавії, Угорщині, Італії.

Вихований на багатій німецькій класиці, досконало володіючи мовою Шіллера і Гете, Ю. Федькович, закономірно, починав писати німецькою мовою. Художник Рудольф Роткель, що познайомився з ним влітку 1851 р., згадує: «Федьковнч був уже поетом тоді, коли я пізнав його у Нямці (молдавське місто Тиргу-Нямц; нині на території Соціалістичної Республіки Румунії.- М. Ш.), однак писав поезії, оскільки нагадую собі, тільки по-німецьки» (Життєпись, с. 74).

Цінні відомості про свою творчість німецькою мовою подає сам Ю. Федькович: «Вернувши уже офіцером вліті 1859 року з Італії до Чернівців, пізнав-єм ся з любим німецьким чернівецьким поетом, професором Нейбауером... То́му-м прочитав мої німецькі думи, котрі-м ще в Молдові писав (із Молдавії Федькович виїхав у 1852 р.- М. Ш.), а той ревний німецький поет так мене дуже полюбив, що я не лиш вступ в єго високочесний дім отримав, але він мені навіть раз казав, що я в ліриці з кождим німецьким поетом мірятися можу... Но не мав я ще досі случаю тії поезії об’явити, бо не маю до того грошей. Але скоро німецька часопись на Буковині ожиє, то редактор Нейбауер мене вже наперед до удільствовання запросив,- і при тій оказії буду міг не лиш мої німецькі думи в світ пустити, але і німецький народ із чудеснов народно-руськов поезієв обзнакомити, до чого мене Нейбауер, читаючи деякі мої німецькі переводи з руських народних дум, якнайдужче заохочує...» (Поезії, с. XIII-XIV).

Ю. Федькович і пізніше творив німецькою мовою. Він друкував німецькі вірші у газеті Е. Нейбауера «Sonntagsblatt der Bukowina» («Буковинський недільний листок»), видав дві окремі збірки - «Gedichte» («Поезії» - Чернівці, 1865) та «Am Tscheremusch» («Над Черемошем» - Чернівці, 1882).

 

 

DER HUYULEN-BERGSCHÜTZ

 

Вперше надруковано в газ. «Sonntagsblatt der Bukowina», 1862, № 5.

Автограф невідомий.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 719-720.

У перекладі О. Маковея твір публікувався в журн. «Ілюстрована Україна», 1913, № 5, с. 2.

Переклад подається за автографом, який зберігається в ЦДІАЛ, ф. 386, оп. 1, № 37, арк. 41.

 

 

DIE HEIMKEHR

 

Вперше надруковано у вид.: Писання, т. 4, с. 564-565. Тут О. Маковей на основі змісту твору висловив здогад, що поезія написана в 1863 р., а то й пізніше.

Автограф зберігається в ІЛ, ф. 58, № 13. На ньому напис: «Ся поезія Ф[едькович]а найшлася у книжці Нойбавера. Листи пропали. Чернівці, 4/5 1909. О. Маковей».

Подається за першодруком.

Переклад О. Маковея опубліковано в журн. «Ілюстрована Україна», 1913, № 5, с. 2. Подається за цим виданням.

 

 

TARAS

 

Вперше надруковано у зб. Gedichte, с. 5-6.

Автограф невідомий.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 727-728.

Переклад Б. Гавришкова подається за вид.: Федькович Юрій, Твори. В 2 х т., т. 1, с. 487.

 

 

AM TSCHEREMUSCH

 

Вперше надруковано у зб. Am Tscheremusch, с. 5-6.

Автограф невідомий.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 741-742.

Переклад В. Лучука друкується вперше.

 

 

SECHS UZULENLIEDER

 

Вперше надруковано у зб. Am Tscheremusch, с. 123-126.

Автограф невідомий.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 782-783.

Переклад В. Лучука друкується вперше.

 

 

ПОЕЗІЇ ОСТАННІХ РОКІВ ЖИТТЯ

 

Я НЕ ДИВУЮСЯ

 

Вперше надруковано у вид.: Писання, т. 1, с. 484-485.

Автограф невідомий.

Подається за першодруком.

 

 

НАШІ «СТАРІ»

 

Вперше надруковано у вид.: Писання, т. 1, с. 491-492.

З автографа, яким користувався І. Франко при публікації вірша у Писаннях, збереглися лише два останні рядки з датою і підписом (ІЛ, ф. 58, № 62). Це закінчення міститься між фрагментами інших рукописів. На одному з аркушів чийсь напис: «Fed’kovyčiana. З паперів, знищених... у 1914/15 рр. в Наук[овому] товаристві ім. Шевченка». Поруч (іншою рукою) уточнення: «Папери ці - це була купа сміття, порозкидана в «Академічному домі». Д-р Кревецький вибрав цінніші речі і пов’язав у пакунки. В 1930 і 31 році мені довелось ці пакунки упорядковувати, розсортовувати та творити поодинокі архіви. Ще в 1936 р. траплялося найти таки нерозсортовану пачку й доповняти ніби вже впорядкований архів».

Подається за першодруком.

У сатиричному вірші «Наші «старі» засуджуються так звані «москвофіли» - представники буржуазної західноукраїнської інтелігенції, які служили