Читати книгу - "Кохання проти субординації, Оксана Мрійченко"

— Якщо продовжувати цю тему, то сніг — це не лише сніговики... Це ще й битва у сніжки! Посперечаємося, що я тебе здолаю?

— Ну, це ми ще подивимося! — хитро посміхнулася Каріна. — Захищайтеся, добродію!

Дівчина відскочила від нього, нахилилася до землі та схопила жменю снігу, формуючи з неї невелику кульку. Повернувшись до Дениса, вона збиралася кинути в нього сніжкою, але із подивом виявила, що її директор зник з очей. Дівчина подивилася навколо, але в цей момент Денис виглянув з-за дерева, за яким сховався та влучно запустив у неї сніжкою.

— Ой! — вигукнула Каріна від несподіванки.

— Рахунок 1:0 на мою користь! — засміявся Денис. — Я ж казав, що легко здолаю тебе.

Каріна засміялася і теж запустила у нього сніжкою. Вони почали гру, бігаючи по вечірньому парку, ховаючись за деревами та кидаючись один в одного грудочками чистого білого снігу. Обидва були щасливі знову бути разом і не хотіли, щоб цей вечір закінчувався. Іноді Денис або Каріна не могли встояти на ногах і падали у м'який сніг. Але це тільки підбурювало їх продовжувати гру.

Набігавшись, Каріна відчула, що втомилася. Вона примирливо підняла вгору обидві руки та прокричала Денису, який знаходився у декількох метрах:

— Ну все! Я здаюся!

— Я не знаю, наскільки тобі можна вірити! — з посмішкою відповів їй Денис. — Раптом, я зараз підійду до тебе, а ти запустиш у мене сніжкою?

— Ти можеш не сумніватися у моїх мирних..., — Каріна не встигла закінчити речення, оскільки перечепилася об заметений снігом бордюр і боком впала на засипаний м'яким снігом газон. — Намірах! — закінчила вона свою фразу і голосно розсміялася.

Денис підійшов до дівчини та простягнув руки, щоб допомогти їй піднятися. Каріна вхопилася за його долоні та повільно встала на ноги поруч із директором. У цей момент вони опинилися дуже близько один до одного. У напівтемряві парку Денис дивився на дівчину кілька секунд, а потім з посмішкою вимовив:

— У тебе половина обличчя в снігу... Мій маленький боєць!

З цими словами він швидко стягнув зі своєї правої руки рукавичку і став обережно струшувати пальцями сніг з волосся та щоки Каріни. Вона насолоджувалася його дотиками, продовжуючи дивитися йому в очі. Швидко очистивши обличчя дівчини від сніжинок, Денис завмер, але так і не прибрав з її щоки свою долоню. Потім він нахилився до неї, а їх губи злилися в поцілунку. У цю мить світ навколо просто перестав існувати. Поцілунок вийшов дуже ніжним. Денис і Каріна з насолодою куштували один одного на смак і не могли зупинитися. Дівчина заплющила очі та щільніше притулилася до директора, міцно обіймаючи його руками. Денис продовжував гладити її по щоці та волоссю, яке визирало з-під шапки та цілував її знову і знову. Він був не в змозі зупинитися. Другою рукою він обійняв Каріну за талію, міцно притискаючи її до себе. Вони не знали, скільки часу тривав їх перший поцілунок. Вони взагалі не думали ні про час, ні про щось інше. Коли Денис нарешті відсторонився від Каріни, дівчина повільно розплющила очі та прошепотіла:

— Який там у нас рахунок по грі в сніжки?

— А яка різниця? — тихо відповів Денис, продовжуючи обіймати її.

— Цей поцілунок безсумнівно коштував того, щоб так довго його чекати, — посміхнувшись сказала дівчина.

— А ти його чекала?

— Дуже... Мені навіть почало здаватися, що ти ставишся до мене всього лише як до друга.

— Я просто не хотів поспішати. Але тепер ми з тобою все надолужимо, — прошепотів їй Денис. — Просто я розумів, що якщо поцілую тебе один раз, то вже не зможу стримуватися і буду цілувати тебе при кожній нашій зустрічі в офісі та за його межами. Це як наркотик! Але деякі співробітники «Цитруса» могли б вважати таку різку зміну в наших відносинах кричущим порушенням правил субординації. Я не хотів, щоб на тебе дивилися з осудом через це. Тому і вирішив спочатку плавно привчити всіх до думки, що ми з тобою почали спілкуватися не тільки по роботі. Думаю, тепер їм буде легше прийняти той факт, що ти моя дівчина.

— У тебе був цілий план? — посміхнулася Каріна.

— Звісно! Але не думай, що мені було дуже легко стримувати свої бажання!

— А якщо нам все ж таки не вдасться уникнути загального осуду? Що буде з твоєю репутацією?

— Подивимося по ситуації. Я в жодному разі не відмовлюся від своїх почуттів до тебе, — впевнено промовив Денис. — І я не дозволю насміхатися над тобою, не бійся.

— З тобою я нічого не боюся.

Каріна знову припала губами до його губ. Денис відповів на її поцілунок і відчув, що готовий на все заради цієї дівчини. Вони ще трохи погуляли в парку, а потім Денис відвіз її додому. Зупинивши машину біля її під'їзду, він лагідно поцілував Каріну і вимовив:

— Завтра я заїду за тобою вранці. Поїдемо на роботу разом. Я не хочу приховувати, що наші з тобою стосунки вийшли на новий рівень. А ти?

— Я теж не хочу нічого приховувати, — відповіла Каріна. — І ще я думаю, що нам дійсно не потрібно поспішати... З подальшим розвитком подій, — вона почервоніла.

— Не хвилюйся, я дуже терплячий закоханий, — посміхнувся їй Денис. — Звичайно, ми не будемо поспішати.