BooksUkraine.com » Детективи » Бар «Когут» 📚 - Українською

Читати книгу - "Бар «Когут»"

172
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Бар «Когут»" автора Джон Гришем. Жанр книги: Детективи. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 61 62 63 ... 91
Перейти на сторінку:
загальна сума заборгованості 195 тис. дол.

Щиро,

Рекс Ваґнер, старший позиковий консультант.

Поки Марк набивав свою відповідь Моргані Неш, Тодд видав своєму позиковому раднику таке:

Шановний Консультанте СС Ваґнере,

Ви дуже влучно порушили питання про глузд. Я дійсно живу в світі тотального безглуздя, і особливо це стосується моїх непідйомних боргів. Гаразд, розставимо все по місцях. Покінчимо із цим раз і назавжди. Я кинув юридичну школу, тому що ненавиджу її, ненавиджу юстицію тощо. Зараз я заробляю в барі близько 200 дол. за тиждень готівкою. Скажімо, це 800 дол. за місяць, звісно неоподаткованих, тому що я ще нічого не декларував. Аби підтримувати мій злиденний спосіб життя, мені потрібно близько 500 дол. щомісяця на їжу, оренду і таке інше. І це Ви ще не бачили, де я живу і що їм! Числовий аналіз показує, що я можу собі дозволити виплачувати на погашення боргу близько 200 дол. щомісяця, починаючи через півроку. Мені відомо, що Ви якнайшвидше натиснете кнопку «Відсоток», здираючи по 5% щорічно. П’ять відсотків із 195 000 дол. — це близько 9 750 щорік. Давайте заокруглимо до 10 000 дол. Згідно із запропонованим мною планом погашення боргу, я можу виплачувати чверть цієї суми щороку. Тоді ви, хижі позичальники, введете відсоток на прострочені платежі, що складатиме ще 5% щорік. Від таких підрахунків недовго й сказитись — моя електронна таблиця показує, що вже за десять років я буду винен 400 000 доларів. І це ще без урахування усіляких зборів, комісій та інших незаконних прихованих платежів, якими так славиться Ваша ССП, яку вже хапали за руку за те що ви наживалися на студентських позиках. (Я читав про позови, хлопче, і залюбки вчиню свій особистий. Вам та вашій конторі має бути соромно — лущити приховані платежі, сидячи на горбу бідних студентів, які й без того по вуха в боргах).

Отже, Ви приймаєте мою пропозицію щодо 200 дол. на місяць? Звісно, починаючи через півроку.

Ваш приятель,

Тодд Лусеро.

Вочевидь пан Ваґнер працював допізна або, як уявляв собі Тодд, сидів, відкинувшись у кріслі, в самих трусах, і дивився порно, постійно перевіряючи електронну пошту. За кілька хвилин він відповів:

Дорогий Тодде, відповідь: ніт. Твоя пропозиція — курам на сміх. Я просто не можу повірити, що така розумна людина, як ти, десять років змішуватиме напої в барі. Існує доволі багато робочих місць, так чи інакше пов’язаних із юриспруденцією, і все, що тобі треба, це підняти своє гузно та знайти одне з них. І тоді ми вже всерйоз продовжимо нашу розмову про погашення боргу.

Щиро,

Рекс Ваґнер, старший позиковий консультант.

На це Тодд негайно відповів:

Дорогий СС,

Чудово! Я відкликаю свою пропозицію.

Т.Л.

Кореспонденція Золи мала більш офіційний характер. Тільді Карвер із «ЛоунЕйд» написала таке:

Шановна Золо Маал,

мене повідомили, що Вас відраховано з юридичної школи У зв’язку з цією драматичною подією виникає цілий ряд неприємних питань, і ми повинні негайно їх обговорити. Будь ласка, зателефонуйте мені або напишіть якомога скоріше.

Тільді Карвер, старша позикова радниця.

Останній частковий платіж 13 січня 2014: 35,5 тис. дол.; повна сума боргу з відсотками: 191 тис. дол.

Зола вже засинала, але відповіла:

Шановна пані Карвер, у січні після самогубства мого друга, я зрозуміла, що не можу продовжувати навчання. Таким чином, я вирішила взяти перерву на семестр, спланувавши можливість поновлення в юридичній школі в наступному році абощо. Пізніше я з Вами зв’яжуся.

Щиро,

Зола Маал.

30

ТЕПЛИМ КВІТНЕВИМ ДНЕМ, коли буйно цвіли вишні, а повітря свіжіло після доброго дощу, компаньйони зібралися в головному правлінні фірми, аби відправити панахиду по адвокатській практиці. Головне правління фірми збігалося із схованкою Золи, яку за останні три місяці вона прихитрилася оживити й забарвити. Вона пофарбувала обидві кімнати в блідий беж і розвісила стінами предмети сучасного мистецтва. У одному з кутів стояв маленький холодильник — єдина ознака кухні. На старому металевому верстаку розмістилися настільний комп’ютер із тридцятидюймовим монітором і швидкісний лазерний принтер. Книжкові полиці на двох стінах аж вгиналися під стосами паперів — продуктами їхньої копіткої роботи з відстежування усього, пов’язаного із «Свіфтбанком».

Кожен із них приєднався в статусі постраждалого позивача до трьох різних колективних позовів проти цього банку. Зараз таких було шість, учинених у різних куточках країни адвокатами, які добре розумілися на подібних масових судових справах.

Тим часом «Свіфтбанк» тримався на волосині, попатраний, ледь живий від щоденного шмагання. Постійно висувалися нові звинувачення. Донощики не припиняли з’являтися з новою інформацією. Керівники вищої ланки тицяли пальцями, погрожуючи обвинуваченнями. Акціонери бентежилися і водночас лютували, бо акції впали з шістдесяти доларів до тринадцяти менше ніж за чотири місяці. Інтернет і кабельне повнилися чутками. Найпоширенішою була така: «Свіфтбанку» не залишається нічого іншого, як викинути мільярди на вирішення своїх проблем.

Така перспектива тільки під’юдила індустрію колективних позовів.

Порівнявши реакцію трьох різних фірм, до чиїх позовів вони долучилися, друзі з’ясували, що контора з Маямі під назвою «Коен-Катлер» на кілька кроків випереджає інші дві — нью-йоркську й вашингтонську. «Коен-Катлер» мала добру репутацію в розгнуздано-брутальній сфері колективних цивільно-правових позовів. Вона була величезною: сотня юристів, тьма тупої робочої сили; її діловодство було найпродуктивнішим.

Отже, зів’яла юридична контора «Апшо, Паркер і Лейн» вирішила прилаштуватися до могутньої «Коен-Катлер».

Зола сиділа за столом із філіжанкою кави, втупившись в монітор. Тодд сидів із ноутбуком в єдиному кріслі. Марк розтягнувся на підлозі. Вони позбулися борід і фальшивих окулярів, костюмів теж. Зали суду для них залишились у минулому, і тепер цей маскарад не потрібен. Наступні кілька тижнів вони ховатимуться над баром «Когут». Іншого плану в них не було.

— У Бетесді на Вісконсин-авеню є відділення «Свіфт-банку»,— промовив Марк.— Давайте почнемо звідти. Погортайте сторінки телефонного довідника по Бетесді. Ми шукаємо розповсюджені імена, в написанні яких легко помилитися.

— Є таке, — відповів Тодд. — Пан Джозеф Холлі, будинок шістсот шістдесят два на Меннінг-драйв, Бетесда. Міняємо «л» на «п» і тепер він Джо Хоплі. Наш перший фіктивний клієнт.

Зола відкрила документ, продубльований із матеріалів «Коен-Катлер», у внутрішньому використанні відомий під назвою ІПП — «Інформація про позивача».

— Дата народження? — спитала вона.

1 ... 61 62 63 ... 91
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бар «Когут»», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Бар «Когут»"