Читати книгу - "Господар Вовчої Гори, Нія Козач"

– Слухаю, – після нескінченних кількох хвилин тиші сказала вона, злегка нахиливши голову.

Зібравшись з духом я промовила:

– Я згодна на цей шлюб. Згодна на ваші умови. Я все зроблю.

Губи Анфіси розпливлися в посмішці, яка не торкнулася її очей.

– Знала, що ти вчиниш правильно.

– Тільки заради тата. Я не хочу, щоб його «Імперія» розвалилася. Не хочу бути причиною її занепаду.

– Ти вчиняєш мудро, люба, – поблажливо кивнула вона. – Заручини призначені на завтра.

Ця фраза пролунала в моїй голові оглушливим дзвоном, і я навіть не сказала нічого Анфісі на прощання.

Так швидко?

Отже, завтра моє життя зміниться назавжди.