Читати книгу - "Людина розумна"

Християнські святі не просто нагадували старих політеїстичних богів. Часто вони й були тими самими богами під прикриттям нової релігії. Наприклад, головною богинею кельтської Ірландії до появи там християнства була Бригіта. Після запровадження християнства богиня теж пережила хрещення. Вона стала святою Бригітою, яка до цього дня залишається в католицькій Ірландії найповажнішою святою.

Битва добра і зла

Політеїзм породив не лише монотеїстичні релігії, але й дуалістичні. Ці релігії сповідують існування двох протилежних сил: добра і зла. На відміну від монотеїзму, послідовники дуалізму вірять, що зло є незалежною силою, яка ані створена добрим Богом, ані підпорядкована Йому. Дуалізм пояснює, що всесвіт є полем битви між цими двома силами і що все, що відбувається у світі навколо нас, є частиною цієї боротьби.

Дуалізм є дуже привабливим світоглядом, бо має коротку та просту відповідь на відому Проблему зла, головне питання якої вкрай непокоїть людську думку. «Чому у світі існує зло? Чому існують страждання? Чому з добрими людьми відбуваються погані речі?» Монотеїсти ще мають попрактикуватися в інтелектуальній гімнастиці, щоби пояснити, як всезнаючий, всемогутній та ідеально добрий Бог дозволяє існування у світі такої кількості страждань. Одне доволі відоме пояснення полягає в тому, що таким є Божий спосіб дозволити свободу волі людей. Якби не було зла, люди не могли б обирати між добром та злом, а тому не було б і свободи волі. Проте ця відповідь не інтуїтивна й одразу піднімає цілу купу нових питань. Адже свобода волі дає можливість людям обирати зло. Багато хто справді обирає зло. За стандартним монотеїстичним сценарієм, цей вибір має каратися Богом. Якщо Бог наперед знав, що певна людина скористається своєю свободою волі, аби обрати зло, і в результаті вона буде покарана за це вічними муками в пеклі, то навіщо Бог її створив? Щоб відповісти на такі запитання, теологи написали безліч книг. Дехто вважає ці відповіді переконливими. Дехто – ні. Беззаперечно лише те, що монотеїстам аж ніяк не легко розібратися з Проблемою зла.

З погляду дуалістів, погані речі відбуваються навіть із добрими людьми тому, що світом не керує лише всезнаючий, всемогутній та абсолютно добрий Бог. У світі існує незалежна зла сила. Ця зла сила й робить погані речі.

Дуалістичний світогляд має свої недоліки. Щоправда, він пропонує дуже просте рішення Проблеми зла. Але воно суперечить Проблемі порядку. Якщо у світі існують дві протилежні сили: одна добра, а друга зла, – за чиїми законами вони борються? Дві ворожі держави змагаються, тому що обидві існують в часі та просторі й обидві підкоряються одним законам фізики. Ракета, запущена з пускового майданчика в Пакистані, може вразити цілі на території Індії, тому що в обох країнах працюють ті самі закони фізики. Тож яким спільним законам підкоряються добро та зло та хто встановлює ці закони?

Монотеїсти, навпаки, чудово пояснюють Проблему порядку, але не Проблему зла. Існує лише один логічний спосіб розв’язання цієї головоломки: твердження про те, що є єдиний всесильний Бог, який створив усесвіт, – і це злий Бог. Але ніхто в історії поки не насмілився в таке повірити.

Дуалістичні релігії процвітали понад тисячу років. Деякий час між 1500 та 1000 роками до нашої ери в Центральній Азії було популярним вчення пророка на ім’я Зороастер (Заратустра). Його віросповідання передавалося з покоління до покоління, поки не стало найважливішою дуалістичною релігією – зороастризмом. Зороастрійці бачили світ як космічну битву між добрим богом Ахура Мазда та злим богом Ангра Майню. Люди повинні були допомогти доброму богові в цій битві. Зороастризм був важливою релігією за часів існування Перської імперії Ахеменідів (550–330 рр. до н. е.), а пізніше став офіційною релігією Перської імперії Сассанідів (224–651 рр.). Сам він мав головний вплив на майже всі подальші азійські релігії Близького Сходу та Середньої Азії, а також надихнув низку інших дуалістичних релігій, таких як гностицизм та маніхейство.

Протягом ІІІ та ІV століть віросповідання маніхейців поширилося від Китаю до Північної Африки, і навіть здавалося, що воно переможе християнство в боротьбі за домінування в Римській імперії. Але маніхейці програли душу Риму християнам, зороастрійську Імперію Сассанідів захопили монотеїстичні мусульмани й дуалістична хвиля спала. Сьогодні кількість дуалістичних громад, що збереглися в Індії та на Близькому Сході, можна порахувати на пальцях.

Утім, піски монотеїзму не поглинули дуалізм цілком. Юдейський, християнський та мусульманський монотеїзм увібрали в себе численні дуалістичні вірування та практики, а деякі базові ідеї, які ми називаємо монотеїзмом, є, фактично, дуалістичними за своїм походженням та духом. Величезна кількість християн, мусульман та юдеїв сьогодні вірять у могутню злу силу (християни називають її дияволом, або сатаною), яка діє незалежно, бореться проти доброго Бога та несе біди й руйнування без Божого дозволу.

Як монотеїст може пристати до такої дуалістичної віри (якої, до речі, не знайти ніде у Старому Заповіті)? З точки зору логіки, це неможливо. Ви або вірите в єдиного всесильного Бога, або у дві протилежні сили, жодна з яких не всесильна. Проте люди мають чудову здатність вірити в абсолютно суперечливі речі. Тому не слід дивуватися, що мільйони благочестивих християн, мусульман та юдеїв примудряються одночасно вірити у всесильного Бога та незалежного диявола. Величезна кількість християн, мусульман та юдеїв навіть зайшли так далеко, щоб уявляти, ніби добрий Бог потребує нашої допомоги у своїй боротьбі проти диявола, з чого випливають, серед іншого, заклики до джихадів та хрестових походів.

Ще однією ключовою дуалістичною концепцією, особливо у гностицизмі та маніхействі, було чітке розмежування між тілом і душею, між матерією і духом. Гностики та маніхейці стверджували, що добрий бог створив дух і душу, тоді як матерія і тіло створені злим богом. За таким світоглядом, людина служить полем битви між доброю душею і злим тілом. З монотеїстичної точки зору, це – безглуздя. Навіщо так чітко розмежовувати тіло і душу або матерію і дух? Навіщо стверджувати, що тіло і матерія є злими? Зрештою, все створив той самий добрий Бог. Але монотеїсти не уникнули полону дуалістичних дихотомій, саме тому, що ті допомагали їм підійти до Проблеми зла. Так, ці протилежності, врешті-решт, стали наріжними каменями християнської та мусульманської думки. Віра в рай (царство доброго бога) та пекло (царство злого бога) також була дуалістичною за своїм походженням. Цікаво, що в Старому Заповіті немає жодного сліду цього вірування, як