Читати книгу - "Кілька років зими"

Раптом здалеку долинуло собаче гавкання і гуркіт моторів, які поступово наближалися. Блан звівся на ноги і гукнув до своїх:

— Подивіться, хто там! Можливо, скоро у нас з’явиться робота!

Рудий Франкенштейн і його напарник, якого кликали Навіженим Схоластиком Бергом, сіли на мотоцикли і за мить понеслися в тому напрямку, звідки долинало ревіння. Друзі стривожено перезирнулися, але Гелій лише знизав плечима. На всяк випадок він дістав з машини свій саквояж, в якому лежали чарівні інструменти, що, за потреби, миттєво перетворювалися на вбивчу зброю. Іван намацав у внутрішній кишені пістолет, а Григір поклав руку на свій залізний прут.

Незабаром мотоциклісти повернулися і щось сказали Блану. Той зробив знак, і бандити повсідалися на байки та в машини. Іван з друзями також залізли до вантажівки, напружено вдивляючись у горизонт, звідки до них, здіймаючи навколо себе чорну куряву, рухалося кілька великих машин.

Врешті машини наблизилися до них і зупинилися. Із переднього джипу вистрибнув високий чоловік у строкатому тюрбані й каракулевій шубі. У ньому друзі одразу впізнали іноземця, якого вони покинули кілька днів тому зв’язаним біля дороги. Він підійшов до переднього мотоцикла і прокричав із виразним акцентом:

— Ми розшукуємо трьох чоловіків, жінку і чотирьох дітей! Днями вони мали нахабність побити і обікрасти мене, — він показав рукою на машини позаду себе, з яких визирали якісь похмурі обличчя. — Ці люди з навколишніх сіл люб’язно зголосилися мені допомогти в їхньому пошуку. Серед них є місцевий слідопит. Він сказав, що в одному місці їхні сліди перетнулися зі слідами якоїсь колони. Ми вважаємо, що це була саме ваша колона. Якщо це так, я вимагаю видати мені цих людей!

— А ти хто, власне, такий, що насмілився щось вимагати у нас? — гукнув Блан. — Тільки я можу щось наказувати в цих краях! Чи, може, ти ніколи не чув про «Рицарів пустелі»? Тоді мені залишається хіба поспівчувати тобі, бо зараз ти матимеш змогу познайомитися з нами поближче!

— У мене є дипломатичне посвідчення! Ці люди вкрали у мене важливі документи та мої особисті речі, побили і покинули вмирати на дорозі. Якщо вони у вас, я вимагаю видати їх мені!

— Ну то підійди і сам тут усе перевір! — вигукнув із першої вантажівки товстий бородань.

Бандити пожвавилися і почали реготати. Блан підняв руку, і вони миттєво замовкли. Іноземець в тюрбані теж зробив якийсь знак і з дверей однієї машини вискочило кілька мисливських псів, які одразу ж із гучним гавкотом кинулися до вантажівки, де сидів Іван із друзями. Несподівано для всіх водій їхньої вантажівки — безвухий і безносий німий з пошрамованою лисою головою — відкрив свої дверцята, вихопив легкий автомат і дав кілька черг по собаках, які із завиванням і скавулінням кинулися в різні боки. Це миттєво спричинило загальне заворушення: з машин навпроти також долинули постріли, іноземець у тюрбані впав у пісок, Блан різко розвернув свій байк і повалив його на землю, утворивши зручну барикаду.

Із машин у пісок стрибали численні озброєні люди, почалася загальна стрілянина. З люку на даху одного із джипів висунувся чоловік із базукою, і за мить перша вантажівка, якою кермував товстий бородань, підлетіла у повітря, ніби підкинута чиєюсь гігантською рукою, і вибухнула. Іван миттєво зорієнтувався у ситуації, зробив знак друзям, і вони по черзі зістрибнули зі своєї машини та побігли за найближчий великий бархан.

Перестрілка тривала хвилин десять. Прогриміло ще кілька потужних вибухів. Потім все раптово стихло. Друзі ще довго потому лежали в піску і не наважувалися навіть поворухнутися. Софія притискала наляканих дітей до себе. Першим прийшов до тями Гелій Гармидер. Він підповз до краю бархана і обережно визирнув з-за нього.

— Там справжнє поле бою, — прошепотів він до друзів. — Але, здається, все тихо. Я спробую з’ясувати ситуацію.

Він перевалився через бархан і поповз туди, де чорніли і димилися залишки двох вантажівок, кількох машин і мотоциклів. Інші також визирнули з-за бархану, проводжаючи товариша занепокоєними поглядами. Вже біля самого місця побоїща Гелій обережно випростався, обдивився довкола, і, нахилившись майже до самої землі, оббіг навкруги всю територію. Потім він швидко повернувся назад до друзів.

— Небезпеки начебто немає. Там скрізь трупи. Здається, вони просто переколошматили один одного. Принаймні ніяких підозрілих рухів я не побачив.

Іван та Григір також вирішили подивитися на поле бою, залишивши Софію з дітьми за барханом. Картина, яку вони побачили, справді вражала. Обидві бандитські вантажівки були розтрощені вибухами, біля них лежали мертві водії. Чотириколісний саморобний мотоцикл був зрешечений кулями. На його рамі висіло кілька тіл, серед яких були Рудий Франкенштейн і Навіжений Схоластик Берг. Від байка Блана майже нічого не залишилося — тільки обгоріла купа залізяччя. Поруч догорав чорний прапор із незрозумілим червоним символом. Сам Блан лежав головою в пісок неподалік. Біля машин навпроти також були забиті люди з рушницями і кулеметами. Раптом із заднього авто почувся стогін. Друзі побігли туди. На водійському сидінні вмирав чоловік, якому вже навряд чи можна було допомогти. За кілька секунд він зробив останній подих і затих. Тут-таки вони помітили вбитого іноземця у тюрбані, навколо якого були розкидані його закривавлені папери.

Гелій побіг до тіла Блана. Перевернувши його обличчям до неба, вони побачили, що на його скривавлених вустах застигла крива іронічна посмішка. Гелій закрив його блакитні очі і відійшов. Подумавши кілька хвилин, він промовив:

— Найманців було більше, ніж бандитів, і вони були озброєні гранатами, кулеметами і базуками. Якщо це навколишні селяни, виходить, із озброєнням у них справа налаштована дуже добре. Треба остерігатися таких поселень, хто зна, що на думці у цих горлорізів. А ось серед бандитів загинули не всі. Я порахував тіла. Немає Рони, яка, здається, пішла перед самим початком побоїща. Якщо вона жива