Читати книгу - "На межі бажання, Адалін Черно"

Аня

Коли я підводжуся з дивана, уся рішучість миттю випаровується. Руслан стоїть в самих спортивних штанах і з майкою в руці, яку він, однак, розправляє і швидко одягає через голову.

— Вибрала фільм? — запитує Руслан, вішаючи рушник на дверну ручку.

Повертається та завмирає…

Я відчуваю цю незручність, яка зависла між нами. Та й виглядаю, напевно, дивно: з цікавістю розглядаю його, милуюся малюнками на тілі, м’язами та шкірою, до якої прямо зараз до божевілля хочеться доторкнутися. Це дике бажання зароджується десь глибоко всередині мене. Я навіть уявляю, як підходжу до нього, як кладу руки йому на плечі, підіймаю трохи голову й дотягуюся губами до його шиї, злизуючи з неї крапельку води.

— Аню?

Я перевожу погляд на його обличчя й розумію, що все ж таки зробила кілька кроків, відкинувши сором’язливість кудись на другий план. І продовжую йти, підходячи все ближче до нього, поки не долаю між нами відстань, і не зупиняюся за кілька сантиметрів від нього.

Він мовчить, але не полегшує мені завдання: не робить перший крок, не торкається, навіть не обіймає. Просто дивиться так, що з мого рота зривається видих, який протвережує мене і змушує зробити крок назад. Злякатися.

— Я… вибач.

— Аню.

Він простягає до мене руки, обхоплює за талію і притягує до себе так сильно, як це тільки можливо. Я якби навіть хотіла пручатися — не вийшло б, настільки міцно Руслан утримує мене у своїх обіймах. А потім його губи знаходять мої, і я вже не думаю про те, що щось неправильно. Садно на губі не турбує, як і щока, проте горить усе тіло від бажання бути до нього ближче.

Усвідомлюю, що сама притискаюся до нього сильніше, що торкаюся його руками, вивчаю пальцями його плечі, шию, запускаю їх у вологе волосся. Руслан обхоплює мене сильніше, а я притискаюся до нього, щоб якщо раптом відпустить — не впасти. Обіймаю його, вивчаю, пещу ніжно долонями.

— Я не зможу зупинитися, — шепоче він, перериваючи поцілунок і упираючись у моє чоло, дивлячись в очі так, що серце калатає з шаленою швидкістю.

— Не треба, — тихо відповідаю. — Не хочу, щоб ти зупинявся.

Руслан знову цілує мене, жадібно, сильно, штовхаючись язиком у мій рот. Він робить легкий рух, цілуючи мене в куточок рота, саме туди, де садно. А я вбираю його м’який, дурманний запах із легким ароматом мангового гелю для душу, який ми купували разом.

Він відхиляється, але лише для того, щоб підхопити мене на руки та віднести в спальню. Покласти на ліжко, як принцесу, й нависнути зверху, дивлячись так жадібно, з обожнюванням і з таким вогнем, що нам із лишком вистачає його на двох.

— Впевнена? — шепоче він, питаючи, вимагаючи повторного дозволу.

— Зніми майку, — я торкаюся руками його футболки й тягну її вгору.

Він підіймає руки й тканина швидко виявляється відкинутою кудись убік. Я повільно тягнуся рукою до його татуювань, проводжу по них подушечками пальців, зачіпаю надуту жилку на його шиї й  усміхаюся, почуваючись дурепою. Дорослою жінкою, яка не може встояти перед натиском молодого хлопця, тому що він їй страшенно подобається, тому що крім нього ніхто не змушував її відчувати по-справжньому, хотіти сексу так, що від збудження з’являється бажання сильніше звести ноги.

— Довірся мені, — просить він і схиляє голову.

Його гаряче дихання торкається шкіри на шиї, він проводить язиком по внутрішньому боці ключиці, по грудях. Відхиляється, розв’язує халат, відводить поли вбік і дивиться на мене. Інтуїтивно хочеться затулитися, тому що не звикла до такої уваги.

— Не закривайся, — знову просить він, і я зусиллям волі змушую себе не відвертатися, а дивитися на те, як він кладе широку руку на мої груди, як затискає сосок між пальцями й буквально зчитує реакцію з мого обличчя.

Я охаю, коли Руслан всмоктує сосок у рот, коли ледь відчутно прикушує його зубами, і прокладає доріжку з поцілунків від грудей до губ і назад, опускаючись нижче. Мої рефлекси закритися спрацьовують знову, коли я розумію, що Руслан замислив і куди саме збирається мене поцілувати.

Я трохи відхиляюся й з жахом розчиняю очі.

— Я не… — шепочу. — Я ніколи…

Він усміхається й хитає головою, проводить рукою по моїй нозі, огинає коліно і проводить рукою вище, пестить внутрішню частину стегна, стискає, натискає, змушує підкорятися.

— Розслабся, — говорить він і ривком притягує до себе за стегна. — Я теж не робив цього, — вимовляє.

Я ледве встигаю подумати, що означають його слова, коли відчуваю дотик чоловічих губ там. Він ніжно цілує мене, а після проводить язиком по клітору, торкається ніжно, з кожним новим рухом прискорюючи темп і змушуючи мене давитися власними вдихами.

— Боже… Рус… так… — зривається з моїх губ.

Здається, я навіть схлипую, тремчу всім тілом, вигинаючись дугою і проводжу долонями по ліжку, стискаючи тканину в руках. Стає нестерпно гаряче, коли Руслан хапає мене за стегна і штовхає на себе, вдаряє язиком по клітору, раз, другий, третій.

— Будь ласка, — ледве тямлю, що прошу, але Руслан не виконує моє прохання. Замість цього він відхиляється, нависає зверху і входить у мене пальцями, змушуючи затремтіти всім тілом у передчутті розрядки.