Читати книгу - "Фактологія"

панда (Ailuropoda melanoleuca) увійшла у групу ризику вимирання (EN), але у 2015 році експерти оцінили збільшення популяції і змінили статус на менш критичний — вразливі (VU). Стан чорних носорогів (Diceros bicornis) було класифіковано як критичну загрозу (CR), і він залишається таким і досі — див. Червоний список Всесвітнього союзу охорони природи, IUCN Red List [3]. Але Міжнародний фонд захисту носорогів стверджує, що популяція цих тварин у дикій природі повільно зростає. Див. gapm.io/q11.

Факт-запитання № 12. Правильна відповідь — В. Більшість населення світу, 85,3 %, має доступ до мережі електропостачання своїх країн — про це свідчать дані Глобальної системи відстеження, GTF. Ми округ­лили показник до 80 %, щоб уникнути переоцінювання прогресу. Термін «доступ» має різні значення. У деяких екстремальних випадках домогосподарства можуть від’єднувати від живлення в середньому 60 разів на тиждень — і все одно вони значаться як такі, що «мають доступ до електропостачання». Відповідно, ми говоримо про «певний» доступ. Див. gapm.io/q12.

Факт-запитання № 13. Правильна відповідь — А. «Дослідники клімату» — це 274 автори П’ятої доповіді з оцінювання стану клімату (AR5) Міжурядової групи з питань зміни клімату, IPCC [1], опублікованої у 2014 році. У Доповіді зокрема було сказано: «За будь-якого прогнозованого сценарію викидів температура поверхні Землі протягом ХХІ століття збільшиться» IPCC [2]. Див. gapm.io/q13.

Ілюзії. Ідея пояснити когнітивні упередження за допомогою ілюзії Мюллера-Лаєра походить із книжки «Мислення швидке та повільне» Деніе­ла Канемана (2011)5.

Десять інстинктів і когнітивна психологія. Наша теорія десяти інстинктів зазнала значного впливу деяких блискучих когнітивних психологів. Певні книжки повністю змінили наше уявлення про мозок і мислення, про те, як треба подавати факти для вивчення. Це Ден Арієлі і його «Передбачувана ірраціональність» (2008)6, «Переваги ірраціональності» (The Upside of Irrationality, 2010) та «Чесна правда про нечесність» (The Honest Truth About Dishonesty, 2012); Стівен Пінкер і «Як працює мозок» (How the Mind Works, 1997), «Склад думки» (The Stuff of Thought, 2007), «Табула раса» (The Blank Slate, 2002) та «Ангели нашої природи» (The Better Angels of Our Nature, 2011); Керол Тавріс та Елліот Аронсон і «Зроблені (не мною) помилки» (Mistakes Were Made (But Not by Me), 2007); Деніел Канеман і «Мислення швидке та повільне» (2011); Вальтер Мішель і «Зефірний тест» (The Marshmallow Test, 2014); Філіп Тетлок і Ден Гарднер та «Суперпрогнозування» (2015)7; Джонатан Ґоттшелл і «Тварина, що розповідає історії» (The Storytelling Animal, 2012); Джонатан Гайдт і «Гіпотеза про щастя» (The Happiness Hypothesis, 2006) та «Праведний розум» (The Righteous Mind, 2012); Томас Ґіловіч і «Як ми знаємо, що це не так» (How We Know What Isn’t So, 1991). Розділ перший. Інстинкт розриву

Дитяча смертність. Дані про дитячу смертність, використані в лекції 1995 року, отримано від ЮНІСЕФ, UNICEF [1]. У цій книжці ми оновили приклади та використали нові дані про смертність від Міжурядової групи з оцінювання дитячої смертності, UN-IGME.

Бульбашкові графіки. У графіках щодо чисельності родини й дитячого виживання у 1965 і 2017 роках використані дані Фонду ООН у галузі народонаселення, UN-Pop [1,3,4], та Міжурядової групи з оцінювання дитячої смертності, UN-IGME. Інтерактивна версія графіка доступна тут: gapm.io/voutdwv.

Країни з низьким рівнем доходу. Фонд Gapminder опитав людей у США та Швеції про те, як вони уявляють життя у «країнах з низьким рівнем доходу» і «країнах, що розвиваються». Люди постійно наводили показники, які відповідали дійсності 30–40 років тому. Див. gapm.io/rdev.

Лише в трьох країнах менш ніж 35 % дівчат закінчують початкову школу. Але для всіх трьох держав ця інформація є дуже неточною й застарілою: Афганістан — 15 % (1993); Південний Судан — 18 % (2011); Чад — 30 % (2011). За трьома іншими країнами (Сомалі, Сирія та Лівія) офіційних даних узагалі немає. Дівчата в цих шести державах страждають від жорсткої гендерної нерівності, але загалом вони становлять лише 2 % всіх дівчат початкового шкільного віку у світі — такі дані Фонду ООН у галузі народонаселення, UN-Pop [4]. Зауважте, що в цих країнах багато хлопців також не можуть відвідувати школу. Див. gapm.io/twmedu.

Щаблі доходу. Кількість людей на кожному із чотирьох рівнів доходу визначив Gapminder [8] на основі даних PovcalNet та прогнозів МВФ, WMF [1]. Доходи коригуються згідно з паритетом купівельної спроможності за курсом долара, дійсним на 2011 рік за Програмою міжнародних порівнянь, ICP. Див. gapm.io/fwlevels.

Графіки, які показують, як розподіляються люди за рівнем доходу, і на яких порівнюються доходи в Мексиці і США 2016 року, спираються на ті самі дані, лише трохи скориговані, щоб відповідати моделі розподілу з останнього наявного аналізу національного доходу. Дані щодо Бразилії отримано від Світового банку, World Bank [16], PovcalNet, також скориговано для відповідності з CETAD. Див. gapm.io/ffinex.

У книжці, коли говоримо про особистий рівень доходу і середній рівень доходу в країні, ми використовуємо подвоювану шкалу. Подвійна (логарифмічна) шкала використовується для порівняння широкого діапазону даних або коли невелика різниця між малими цифрами так само важлива, як і велика різниця. Таке масштабування дуже корисне, коли важливий не просто обсяг підвищення платні, а обсяг підвищення порівняно з тим, що ви мали до того. Див. gapm.io/esca.

«Країни, що розвиваються». Нарешті Світовий банк анонсував план відмови від терміну «країни, що розвиваються» через п’ять місяців після того, як відкрито оскаржив цю застарілу термінологію: blogs.worldbank.org/opendata/should-we-continue-use-term-developing-world. Див. World Bank [15].

Дуже багато підрозділів ООН все ще вживають термін «країни, що розвиваються», але однозначного визначення його немає. Відділ статистики ООН (2017) використовує його для так званої «статистичної зручності». До «таких, що розвиваються», відносять аж 144 країни (серед яких є Катар і Сінгапур — дві найздоровіші й найбагатші держави на планеті).

Математичні оцінки. Частину прикладу ми позичили у Деніз Каммінс (Denise Cummins, 2014).

Крайня бідність. Значення терміну «крайня бідність» чітко окреслено — дохід людини становить до 1,9 долара на день. У багатьох країнах зі щабля 4 поняття «бідність» дуже відносне. «Межа бідності» може означати порогову величину, яка дає право на соціальне забезпечення або офіційну статистичну оцінку бідності в цій країні. У Скандинавії офіційна «межа бідності» у 20 разів перевищує ту, що у найзлиденніших країнах як, наприклад, Малаві, навіть з урахуванням купівельної спроможності; див. World Bank [17]. Останні дані перепису населення у США свідчать про те, що 13 % населення живе в умовах крайньої бідності, яка становить приблизно 20 доларів на добу. Не слід нехтувати соціальними та економічними викликами перебування серед найбідніших у багатій країні (див. World Bank [5]), але це не є