Читати книгу - "Особисті кордони. Керівництво зі спокійного життя без травм і комплексів, Надра Гловер Тавваб"

Діти, яким ще не виповнилося вісімнадцяти років, емоційно нездатні впоратися з проблемами дорослих. Навіть якщо вони досить зрілі для свого віку, з ними не можна ділитися тим, що викликає стрес навіть у дорослих.

Звісно, з віком здатність упоратися з проблемами зростає, і певні пояснення можуть допомогти дітям зрозуміти «доро­сліші» поняття.

Особисті кордони допомагають дітям почуватися безпечніше. Попри негативне ставлення дітей до правил та впорядкованості, межі прийнятного корисні для них. Ці межі дуже важливі у процесі навчання дитини тому, як ставитися до інших та формувати здорові стосунки.

Описуючи застосовність певних меж прийнятного для різних вікових груп, я використовуватиму вираз «доречність для цього віку». Коли мої клієнти не впевнені в тому, чи доречно щось для дитини певного віку, я прошу їх не брати до уваги умови власного дитинства. Цілком можливо, що їхній досвід був неприйнятним для відповідного віку.

Натомість я кажу клієнтам зважати на вікові обмеження для відеопродукції, вікові рамки, які пропонуються виробниками іграшок, і поради лікарів щодо безпеки певної діяльності для дитини відповідного віку. Ці вікові рамки не варто сприймати як непорушні правила, проте вони допомагають задуматися, чому для тієї чи іншої вікової категорії існують якісь обмеження.

• Діти не дотримуються жодних правил.

• Ваш стиль виховання дозволяє будь-яку поведінку.

• Ви ділитеся з дітьми особистими проблемами.

• Єдиним засобом виховання для вас є покарання.

• Ви дозволяєте дітям розмовляти з іншими людьми неприйнятним чином.

• Якщо дитина маленька, ви вкладаєте її спати у доречний для її віку час.

• Ви забезпечуєте дитині здорове харчування.

• Ви обговорюєте з дитиною почуття та емоції доречним для її віку чином.

• Ви не ділитеся з дитиною особистими проблемами.

• Ви не вимагаєте від старших дітей доглядати молодших.

• Ви вчите дітей піклуватися про себе доречним для їхнього віку чином.

• Діти мають можливість розважатися лише доречним для їхнього віку чином.

• Ви стежите за тим, як саме ваша дитина користується інтернетом, зокрема соціальними мережами.

• «Завтра тобі треба буде йти в школу. Уже дев’ята вечора, час лягати спати».

• «Ти пив сьогодні воду? Більше жодного соку, аж доки ти не вип’єш декілька склянок води».

• «Я ваш батько, тому сам допоможу твоєму братику».

• «Будь ласка, піди до своєї кімнати. Мені потрібно поговорити з бабусею віч-на-віч».

• «Те, що ти дивишся, неприйнятно. Я зміню налаштування, щоб відфільтрувати недоречний контент».

• «Цілком нормально відчувати злість. Як саме можна поводитися, коли ти злишся?»

• Навіть якщо дитина здається досить зрілою для свого віку, вкрай важливо дозволяти їй залишатися у дитячій реальності.

• Діти не мають знати геть усе, що відбувається з дорослими.

• Діти відчувають себе в безпеці, коли дорослі послідовні в дотриманні правил.

Дорослі часто забувають, що дітям теж потрібні особисті кордони. Виявом цього можуть бути дії дорослих, які поводяться у дусі «Ти дитина, тому всім начхати на твої почуття», або навіть кажуть це без манівців.

• Діти теж мають почуття, і дуже корисно дозволяти їм ці почуття розуміти та виявляти.

• На дітях позначається те, чому їх піддають дорослі.

• На дитину впливає реакція дорослих на її проблеми.

• Діти пам’ятають, що відчували через дорослих.

• Дитина — не та людина, якій ви можете висповідатися або на чию підтримку маєте розраховувати.

• Діти нездатні психічно впоратися з проблемами дорослих належним чином, якою б не була їхня поведінка.

• У дітей теж є особисті кордони.