Читати книгу - "Ripple System, Kyle Kirrin"

,

І, врешті-решт, вони займалися своїми справами, не моргнувши оком на Прекрасних Людей, які висіли на задньому плані, знекровлені своїми кришталевими в'язницями.

Ще важливіше те, що навіть якщо Феї могли змінитися, саме вони намагалися розпочати війну, створювали конфлікти, коли було втрачено незліченну кількість життів, а нічого, крім гордості, не можна було здобути.

І з огляду на все це, навіщо мені дозволяти Прекрасним Людям страждати замість Лісових Кісток, якщо я можу цьому запобігти?

.

Зроби це, сказав я. Надішліть його назад до Підземного Дерева.

? .

Ви впевнені? – сказав Ларс.

.

Так, сказав я. Я впевнений.

Ларс коротко кивнув мені, потім знову приклав флейту до губ і заграв, інструмент посвітлішав між його пальцями, ставши люмінесцентним.

,

Вдалині здіймався гострий дух, глибокий і похмурий, і я підвів очі саме тоді, коли Оцелум пробивав поверхню у всій своїй пекучій красі.

,

Титанічна істота була оповита блакитним полум'ям, коли він випливав із бруду і продовжував рухатися трохи вище межі дерев, барвиста флора перетворювалася на попіл під ним. Він задув ще одну ноту музики, яку я відчув у грудині, потім різко нахилився ліворуч — один примарний ласт перекинувся боком у нічне небо, — потім вигнувся, десятки менших звукових китів стрибали й горіли позаду нього.

, .

Ви це зробили, сказав я, приголомшений. Ви це зробили.

.

Ларс опустив флейту на бік і кивнув. Очі його були широко розплющені й некліпаючі, а колір помітно стікав з обличчя.

Гуркіт крил наповнив повітря, і Прекрасний Народний Король повернувся, вмостившись на траві поруч з нами. За ними швидко йшли більше десятка інших вершників, багато з яких тепер перевозили пасажирів (більшість з яких були дітьми).

: !

Квест провалився: Блідий вітер!

Я втупився в підказку. Що, чорт забирай, відбувається?

.

Я навіть не знаю, – сказав Френк. А це означає, що ми на шляху до чогось великого.

.

Цар однією рукою затулив очі і вдивлявся в той бік, куди прямував Оцелум. Він подивився на Ларса, потім на мене. Як? Як ви йому відмовили?

.

Я цього не зробив, сказав Ларс. Замість цього я послав його за Підземним Деревом. Він затулив рота, виглядаючи, що ось-ось захворіє.

.

Король зісковзнув з коня і приземлився поруч з Ларсом. Він обійняв молодшого ельфа і притягнув його до себе. Це велика річ, молода. Сьогодні ви врятували незліченну кількість життів.

.

— рвонув Ларс. Я нікого не врятувала. Я просто прокляв інший народ.

Ви врятували наш народ, сказав король.

, .

І це було моє рішення, Ларсе, сказав я. Те, що щойно сталося, залежить від мене.

Вудбоун – це ті, хто наполягав на тому, щоб це були ми або вони, сказав король. Вони прийшли до нас на поріг з думкою про війну, абсолютно нічим не спровоковані.

.

Але ви все одно допоможете їм, чи не так? Я сказав. Симфоністка та її послідовники заслуговують на те, що вони отримують, але серед Вудбоунів мають бути люди, які не хотіли брати участь у цій боротьбі.

Король глянув у мій бік, потім жестом показав на вершника. Погоджуюся. Райдер. Візьміть стільки бабок, скільки зможете, і негайно зробіть Дерево підземного світу. Подбайте про тих, хто вижив, які приймуть нашу допомогу, але не соромтеся захищатися. І переконайтеся, що покинув цей район, перш ніж ризикувати будь-яким із наших.

,

Вершник кивнув головою і задзижчав, злетівши в яскраву крону Світового Дерева, а інші по черзі пішли за ним.

: ( )

Новий квест: Сльози світового дерева (Унікальний квест)

: !

Мета: Прийміть нагороду короля!

: - ?

Нагорода: Досвід, Популярність, ваш вибір заклинання, що відповідає класу, і ??

Король зустрівся з моїми очима. Боюся, що я все ще маю виконати обов'язок, Фей. Такий, який ви, можливо, не захочете бачити. Він намалював у повітрі прямокутник, і простір всередині наповнився сріблястим світлом. Якщо Підземне Дерево впаде, воно заслуговує на свідка, який зможе передати його історію.

Я підійшов до нього, вдивляючись у скляне вікно, яке він створив. Король, здавалося, здивувався, але відійшов убік, щоб звільнити трохи місця. Ларс відійшов і сперся на надгробок, що стояв неподалік, його обличчя стало блідим і восковим.

Вікно блиснуло і потьмяніло чорним. Потім у фокус потрапило Підземне Дерево, його незліченні темні черепи освітлювалися мерехтливим світлом свічок. Темні фігури бігали під деревом, і хоча я не міг розгледіти їх при тьмяному світлі, я був майже впевнений, що Феї евакуюються з печери.

… .

Це змусило мене згадати мої перші моменти в , коли я подивився на Підземне Дерево в захваті від його розмірів і величі. Але тепер... Він просто здавався таким маленьким.

Я не знаю, що ваш народ переживе цей день, – сказав він. Але якщо вони це зроблять, ви повинні підготуватися.

? .

Так? Я сказав.

.

Вони почують про те, що ви зробили. І вони прийдуть за вами. Вудбоун – це не що інше, як мстивість.

Я облизав губи. Це нормально. Я йду, як тільки з'являється можливість. І я не повернуся.

…

Король сумно посміхнувся мені. Ви недооцінюєте своїх людей. Вони знайдуть тебе, Фей, куди б ти не пішов. Вони підуть за тобою до самого краю світу, навіть якщо це означатиме їхню власну загибель. Якщо ви довіряєте мені в чомусь, повірте мені в цьому. Він схрестив руки. Просто... Спи спокійно, чи не так?

,

Авжеж, сказав я, трохи здригнувшись.

Король показав на один бік печери, де тільки починала світитися дальня стіна. За його словами, кінець близький. Коли прийде час, не відводьте погляду.

Я кивнув і дивився, як стіна набувала розплавленого червоного відтінку, а камінь розріджувався і капала на підлогу.

,

Потім Оцелум увірвався в печеру, його тіло було таким яскравим, що мені довелося боротися з бажанням затінити очі. Я ледве міг розібрати, що відбувається, якби не його широкий рот, який відкривався, розколювався, ковтав.

І коли світло нарешті потьмяніло, від діри у світі, яку залишив після себе Розплавлений Привид, не залишилося нічого, крім сяючого каменю.

.

Король відчинив вікно. Я вдячний, що ви вирішили подивитися, – сказав він. Це полегшить розповідь історії,