Читати книгу - "Подорожі Тобі Елліса, Arachne "

"Джеки. Він такий молодий і сповнений ентузіазму. Я мушу його захистити, не можу допустити, щоб з ним щось сталося. Він лише починає свій шлях, і я зобов'язаний допомогти йому знайти своє місце у цьому світі," — його думки зверталися до племінника, якого він повинен оберігати та навчати.

"Кенджі та монахи. Вони довіряють мені, йдуть за мною, підтримують. Ми разом пройшли багато випробувань, і я не маю права підвести їх. Ця місія — випробування для нас усіх, і я повинен зробити все можливе, щоб ми досягли мети," — розмірковував Тобі, відчуваючи силу підтримки своїх товаришів.

"Ямомото-сенсей. Він дав мені так багато знань і навичок. Сподіваюся, він пишається тим, що я досягнув. Я вдячний йому за все, що він зробив для мене," — подумки звертався він до свого вчителя.

Тобі відчував важливість своєї місії, важливість кожного кроку, кожного рішення. Його думки були сповнені тривоги, відповідальності та рішучості. Він знав, що повинен продовжувати йти вперед, незважаючи на всі труднощі, бо тільки так можна досягти успіху і розкрити всі таємниці.

Тобі продовжував сидіти біля багаття, занурений у свої думки. Полум'я мерехтіло, відкидаючи тіні на його обличчя, створюючи ілюзію постійного руху, наче його думки.

"Призрак... Його називали Кумихо, Демон-Лис, за його бесстрашність. Він був найкращим із найкращих мечників. Що ж такого він приховує? Чому він не може просто сказати мені правду?" — думки крутилися навколо таємничого самурая.

"Як би мені хотілося дізнатися його таємницю. Що ж такого страшного і особистого він приховує?" — Тобі відчував, як від цих роздумів у нього починає крутитися голова. 

"Можливо, це щось пов'язане з його коханою дружиною," — ця думка змусила його здригнутися. "Якщо це дійсно так, тоді вся ця історія набуває зовсім іншого сенсу. Призрак, Демон-Лис, Кумихо — він був людиною, яку зламала особиста трагедія."

Тобі відчув, як піт виступає на його лобі. Він розумів, що розгадка цієї таємниці може бути ключем до всього. "Як же дізнатися правду? Як змусити його розповісти?" — його думки були сповнені тривоги і рішучості.

"Мені потрібно знайти спосіб. Потрібно розкрити його таємницю, навіть якщо для цього доведеться пройти через безліч випробувань," — вирішив Тобі, відчуваючи, як його рішучість тільки зміцнюється. Він знав, що попереду ще багато труднощів, але був готовий до всього.

Тобі вирішив більше не відкладати важливу розмову. Він підвівся і підійшов до призрака Тода Хідемічі, який мовчки стояв осторонь.

"Тоде Хідемічі," — почав Тобі, дивлячись прямо в його примарні очі, — "що сталося з твоєю дружиною? Чому ти став призраком?"

Призрак на мить задумався, його обличчя застигло в сумному виразі. Нарешті він заговорив, його голос був тихим, але сповненим болю:

"Моя дружина... вона була всім для мене. Ми жили у світі, де панували війни і зради. Одного разу вороги дізналися про її існування і вирішили скористатися нею, щоб дістатися до мене. Вони викрали її, і я не зміг її врятувати. Вона загинула від їхніх рук, і я залишився з її смертю на своїй совісті. Я розділив маску, щоб захистити інших від такої ж долі, але біль від втрати ніколи не залишив мене. Тому я став тим, ким є зараз — призраком, приреченим блукати, поки не знайду спокою."

Тобі мовчки слухав, відчуваючи глибоку співчуття до Тода Хідемічі. Він зрозумів, що за кожним великим воїном стоїть особиста трагедія, яка формує їхні рішення і дії.

Призрак повільно кивнув.

"Так, Тобі. Моє серце сповнене болем і гнівом. Я не зміг віддати належного покарання тим, хто забрав у мене кохану. Цей невирішений конфлікт, ця незавершена місія тримає мене тут. Я став привидом, приреченим блукати, поки не знайду спокою, поки не буде відновлена справедливість."

Тобі задумливо дивився на призрака, розмірковуючи над його словами.

"Можливо, ми можемо допомогти тобі завершити твою місію," — сказав Тобі. — "Можливо, знайдення другої частини маски і розкриття всіх таємниць допоможе тобі знайти спокій."

Призрак зітхнув, його примарна форма злегка похитнулася.

"Можливо, Тобі. Але знай, що цей шлях не буде легким. Ті, хто забрав у мене дружину, були надзвичайно могутніми. Вони могли залишити пастки та небезпеки на цьому шляху. Будьте готові до всього."

Тобі кивнув, усвідомлюючи всю серйозність ситуації.

"Ми готові. Ми зробимо все можливе, щоб допомогти тобі і знайти маску."

Призрак подивився на Тобі з певною надією, перш ніж знову зникнути у тінях.

"Я підозрюю, що ті воїни, які напали на нас, швидше за все і є нащадки твоїх ворогів. Інакше навіщо їм маска?"

Призрак Тода Хідемічі знову з'явився, його обличчя стало ще більш серйозним.

"Ти можеш мати рацію, Тобі. Потімки тих, хто забрав у мене все, можуть прагнути до влади, яку дає проклята частина маски. Їм відомо про її силу та можливості. Вони хочуть використати її для своїх темних цілей."

Тобі глибоко зітхнув, обдумуючи слова призрака.

"Якщо це правда, то наша місія стає ще більш небезпечною. Ми повинні знайти маску раніше за них і зруйнувати їхні плани."

Кенджі та Джеки, які слухали розмову, обмінялися поглядами.

"Ми підтримаємо тебе, Тобі," — сказав Кенджі. — "Ми зробимо все можливе, щоб захистити маску і допомогти Тоді знайти спокій."

Джеки додав: "Ми повинні бути готові до будь-яких труднощів. І ми повинні діяти швидко."

Тобі кивнув, відчуваючи підтримку своїх друзів.

"Добре, тоді ми продовжимо рухатися вперед. Ми знайдемо маску і покладемо край цій довгій історії ненависті і помсти."

Всі разом, вони знову вирушили в дорогу, готуючись до можливих зіткнень і нових викликів. Призрак Тода Хідемічі залишався з ними, його присутність нагадувала про важливість їхньої місії і необхідність завершити те, що було розпочато багато століть тому.

Так вони за розмовами довго йшли два дні. Вдалині з'явилося поселення, вакідасі меч, зупинився і світячись крутився на місці, потім показавши напрямок на поселення, він повернувся в піхви на поясі Тобі.