Читати книгу - "Подорожі Тобі Елліса, Arachne "

Тобі зупинився і глибоко вдихнув, дивлячись у бік поселення.

"Схоже, ми на правильному шляху," — сказав він, повертаючись до Кенджі та Джеки. — "Вакидаси показав нам дорогу до цього поселення. Можливо, там ми знайдемо нові підказки щодо місця розташування проклятої маски."

Джеки з цікавістю дивився на поселення вдалині.

"Як думаєш, це місце буде безпечним?" — запитав він.

"Не можемо бути впевнені," — відповів Кенджі. — "Але ми повинні рухатися вперед і дізнатися, що нас там чекає."

Призрак Тода Хідемічі залишався невидимим, але Тобі відчував його присутність. Він знав, що їхня місія ще далека від завершення, і кожен новий крок міг принести як відповіді, так і нові небезпеки.

"Будьмо обережні," — сказав Тобі, готуючи свою катану. — "І завжди готові до будь-яких сюрпризів."

Так, об'єднавшись, вони вирушили в напрямку поселення, готові зіткнутися з тим, що чекає на них попереду. 

Підходячи до поселення, Тобі помітив, що тут панує неспокійна атмосфера. Люди оглядалися з підозрою і швидко йшли по своїх справах, явно уникаючи контакту з незнайомцями.

"Ми маємо бути обережні," — прошепотів Тобі своїм супутникам. — "Тут щось не так."

Кенджі кивнув, і вони повільно продовжили рухатися вперед. Біля входу їх зупинили два стражі.

"Хто ви і що вам тут потрібно?" — строго запитав один з них.

"Ми шукаємо підказки щодо древньої маски," — відповів Тобі, дивлячись прямо в очі стражеві. — "Нас привів сюди наш меч."

Стражі переглянулися, і один з них кивнув.

"Проходьте," — сказав він. — "Але тримайтеся подалі від проблем. У нас тут і так вистачає турбот."

Тобі, Кенджі та Джеки увійшли в поселення, обережно оглядаючи все навколо. Вони знали, що кожен крок може наблизити їх до мети або занурити в нові небезпеки. Тобі відчував присутність призрака Тода Хідемічі, і це додавало йому впевненості.

"Тепер нам потрібно знайти когось, хто знає більше про маску," — тихо сказав Тобі своїм супутникам. — "І пам'ятайте, ми тут тимчасово. Будьмо на сторожі."

"Маска точно тут," — впевнено сказав Тобі, звертаючись до молодої дівчини, яка проходила повз.

Дівчина зупинилася і здивовано подивилася на нього.

"Прошу вибачення, але хто ви і що вам потрібно?" — запитала вона з підозрою.

"Мене звуть Тобі, і ми шукаємо древню маску самурая," — відповів він. — "Нам відомо, що вона знаходиться десь тут."

Дівчина на мить задумалася, а потім кивнула.

"Можливо, я знаю, про що ви говорите," — сказала вона тихо. — "Але це небезпечна тема для обговорення. Підемо в більш тихе місце, де нас ніхто не почує."

Тобі, Кенджі та Джеки слідували за дівчиною до маленького будинку на околиці поселення. Вона відчинила двері і запросила їх всередину. Коли вони всі сіли, дівчина заговорила.

"Мене звуть Ая," — сказала вона. — "Я чула легенди про маску, яку ви шукаєте. Кажуть, що вона дійсно тут, але її охороняють стародавні сили. Мій дідусь був хранителем цієї таємниці, але він помер, не розповівши мені всього."

"Ая, ми готові ризикувати," — сказав Тобі. — "Нам потрібна ця маска, щоб завершити наше завдання. Будь ласка, допоможи нам."

Дівчина глибоко зітхнула і кивнула.

"Добре, я покажу вам, де, ймовірно, знаходиться маска," — сказала вона. — "Але будьте готові до будь-яких небезпек, які можуть чекати на вас."

Вони вийшли з будинку і пішли за Аєю, яка повела їх у напрямку лісу, що знаходився за поселенням. Всі відчували напруження, але були готові до всього, що може статися.

Вони йшли слідом за Аєю через ліс, слухаючи, як шумлять дерева і перешіптуються гілки під легким вітром. Ліс ставав густішим і темнішим, але Ая впевнено вела їх по вузькій стежці, яку знала лише вона.

"Ая, ми вже близько?" — запитав Джеки, намагаючись розгледіти що-небудь у темряві.

"Так, ми майже на місці," — відповіла вона, не зупиняючись.

За кілька хвилин вони дісталися до невеликої галявини. Посередині галявини стояв старий храм, покритий мохом і зарослий ліанами. Храм виглядав занедбаним, але випромінював таємничу силу.

"Це тут," — сказала Ая, зупиняючись перед храмом. — "Маска всередині."

Тобі зробив крок уперед, але раптом зупинився, відчувши, як катана у його руці почала тихо дзвеніти.

"Будьте обережні," — попередив він інших. — "Щось тут не так."

Вони обережно увійшли в храм, кожен крок відлунював у старих стінах. Всередині було темно, але на підлозі виднілися сліди, що вели до центральної частини храму.

"Там," — показала Ая на старий вівтар. — "Маска повинна бути за цим вівтарем."

Тобі, Кенджі та Джеки підійшли до вівтаря і почали оглядати його. Коли Тобі торкнувся каменю, він відсунувся, відкриваючи невелике сховище. Всередині лежала маска, яка випромінювала слабке світло.

"Це вона," — сказав Тобі, обережно беручи маску в руки. — "Маска прокляття."

У ту ж мить вони почули, як двері храму за ними зачиняються, і відчули, як атмосфера наповнюється напругою. 

"Тримайтеся разом," — сказав Тобі, оглядаючись. — "Ми не одні."

Щойно Тобі взяв маску в руки, він відчув, як навколо нього змінилася енергія. Стало важко дихати, і повітря, здавалося, наповнилося важкою темрявою. Кенджі та Джеки також відчули це і напружено озирнулися.

"Це пастка!" — вигукнув Кенджі, коли двері храму почали зачинятися.

Тобі швидко оглянув приміщення і побачив тінь, що рухалася біля входу. Він зрозумів, що вони потрапили у пастку і що їм потрібно діяти швидко. Катана у його руках почала дзвеніти голосніше, попереджаючи про небезпеку.

"Джеки, Кенджі, тримайтеся разом!" — наказав Тобі. — "Ми повинні знайти спосіб вибратися звідси."

Ая, що стояла позаду них, виглядала зляканою. Вона нічого не знала про пастку і сама опинилася в небезпеці.

"Я не знала про це," — сказала вона тремтячим голосом. — "Це не я... це хтось інший."

Тобі кивнув їй, зрозумівши, що вона каже правду. Він зосередився на вивченні приміщення, шукаючи будь-який вихід.