Читати книгу - "Подарована Асмодею, Іванна Желізна"

Погляд блукає по обличчю, яке зараз таке розслаблене і спокійне. Ні тобі нахмурених брів, ні зморшок на лобі. Очі заплющені, а тому можна розгледіти довгі вії, яким можуть позаздрити дівчата.

Я підношу пальці до чужих вилиці, щоб торкнутися родимки, але це тільки привід. Мені хочеться дослідити кожний сантиметр цього обличчя, адже це вперше, що я маю такий карт-бланш.

Подушечки ковзають спочатку до повіка, а далі спускаються до носа.У голові думка про те, що я хочу замінити пальці на губи. І байдуже, що я цим розбуджу Ітона. Досить спати. Мені потрібна його увага, мені потрібний він.

– Мхг, — важкий видих, який я приймаю за початок пробудження.

Живемо один раз, а тому не потрібно собі в чомусь відмовляти. Я нахиляюся над мужнім обличчям і залишаю короткий поцілунок на чужих губах. Не вірю, що я можу дозволити собі зробити щось подібне. Це здається фантастичним сном, який насправді є реальністю.

Одним поцілунком я не обходжуся. Наступний я залишаю на гострій лінії підборіддя, а потім підіймаюся до мочки вуха, щоб легенько її прикусити.

— Маленька…, — хриплий від сну голос викликає тепло всередині і я готова все віддати, щоб мати змогу його частіше чути.

— Мені потрібна твоя увага.

Ітон морщиться, але так і не розплющує очі. Я розумію, що він хоче повернутися обличчям до стіни, але цього не буде. Мені потрібна увага, а отже, вона у мене буде. Я перекидаю ногу через чуже тіло, щоб мати змогу розмістися на рельєфному торсі.

— Тепер ти від мене нікуди не дінешся! — нарешті хоч якась емоція. На почуте Ітон посміхнувся і розплющив одне око. Дякую і за це.

— Ти думаєш, що тепер контролюєш ситуацію, маленька?

— Я в цьому цілковито упевнена, — долоні впираються у плечі чоловіка, що зараз лежить піді мною, так ще й без футболки. Найцікавіше приховане тонкою ковдрою, від якої я хочу позбутися.

— Як скажеш, — я навіть не встигла пискнути від подиву, як Ітон поміняв нас місцями.

Тепер я лежала під чоловіком, що грізно нависав наді мною. Мої долоні були притиснуті до подушки, а ноги розсунуті для того, щоб Ітону було зручніше вмоститися. Поза викликала збентеження і водночас легке збудження, яке концентрувалося в низу живота.

— У тебе досі все під контролем? — хижий вискал, а не посмішка, з’являється на обличчі навпроти. Мене кидає у справжнісіньке полум’я від такої сильної енергетики Ітона.

— Насміхаєшся наді мною, — не запитання, а констатація факту.

— Як я можу? — Ітон нахиляється нижче, а моє дихання пришвидшується.

У голові Error 404 від аромату парфуму, в якому так і можна відчути нотки ванілі, амбри, цитрусу та тютюну. До цього коктейлю також додається чоловіча енергетика, яка змушує мене прогнутися. Ітон ментально сильніший від мене, а тому я відчуваю як мій розум та тіло здаються під таким натиском.

— Тобі була потрібна моя увага? – поцілунок за вушком і я не можу ні слова вимовити. По тілу проходиться сильний імпульс, від якого хочеться здригнутися.

— Ітоне… — видихаю чуже ім’я і розумію, що взагалі не можу сформулювати думку.

— Мм?

Поцілунки спускаються нижче, щоб опинитися на шиї. Мені хочеться сіпнутися від стимуляції однієї з моїх ерогенних зон, але рука, яка міцно тримає мене у захваті, не дає змоги цього зробити.

— Будь ласка, без слідів.

Це останнє, що я можу сказати, перш ніж здатися під натиском Ітона. Хай буде, що буде, але я не хочу опиратися тим почуттям, в які я пірнула з головою. Можливо, на дні я пошкодую про це, адже там надто темно і страшно, проте усе життя боятися не можна.

***

Вібрування телефону…

Нора покірливо лежить піді мною і тільки важко зітхає. Від вигляду напіввідкритих губ та затуманеного погляду у моїй голові відмовляють гальма. Хочеться надовго запам’ятати її такою, але більше зробити цей вигляд в рази розпуснішим.

Я залишаю укус на чужих ключицях, а у відповідь чую тихе «ах». Мені мало цього. Хочу, щоб Нора кричала моє ім’я, щоб просила бути поруч і ні на мить не відриватися від неї.

Долонею, якою я не тримаю руки дівчини, я пробираюся під тоненьку піжаму, щоб мати змогу пройтися пальцями по гладкій шкірі й викликаний на ній сироти.

Вібрування телефону…

Трясця! Я чую, що хтось повторно набирає мене, але намагаюся не відволікатися від початого. Нора плавиться у моїх руках і я не можу залишити її. Не можу? Чи не хочу? Скоріше другий варіант.

— Крихітко, ти прекрасна.

Плаский животик під моєю долонею напружується, коли я починаю на ньому виводити абстрактні узори. Реакція Нори на близькість захоплює і дурманить краще будь-якого алкоголю. Я відчуваю, що мій розум затуманений чужими чарами, які не дають мені тверезо мислити.

— Скільки мені дозволено, маленька? — питання, яке мусить бути озвученим. У жодному разі не хочу переходити межу допустимого і чимось від себе відштовхнути Нору. 

Вібрування телефону…