Читати книгу - "Гумор та сатира"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Нема у революції кінця…
Сага про зелену воду«Віталій Кличко заявив, що вода зеленогокольору, яка може текти з кранів, нешкідлива і повністю відповідає нормам безпеки».
З новин.
«Если вода окрасила себя в зелёный цвет,
значит, она окрасила себя в этот цвет».
Ф.Ницше: «Так говорил мэр столицы».
Коли в суворий вечір понеділка
Замість води пішов зелений струм,
Ми перейшли одразу на горілку
І в роздум впали разом — я і кум.
— Вода — життя! А тут якась отрава! —
Сказав мій кум, а він мені, як брат.
І, наче жителі сусідньої держави,
Гукати стали ми: «Кто виноват?!».
— Якби уся вода пішла із крану,
Тоді б ми знали, хто вчиняє біль.
(Сто п’ятдесят я прийняв із стакану)
Але ж той ворог сплив у Ізраїль!
Зайшов сусід, прихильник Тягнибока,
І версію таку підкинув нам:
— Зелений колір, хлопці, — знак Пророка,
Начальство переводить нас в іслам.
З того сусіда-інтелектуала
Сміялись ми: — Яку дурню нам втер!
А потім кум сказав, ковтнувши сала:
— За всіх мудріший наш столичний мер.
Він особисто цю зелену воду
Ковтав не раз (і все, що в ній пливло).
І не зазнав наш мер від того шкоди,
І наслідків поганих не було.
— Йому здалось! — сусіда пив «Столичну»,
А з неї завжди світла голова,
– Є наслідки! — кричав він іронічно, –
Мер не відчув, а місто відчува!
І тут мені у грудях стало гірко,
Туман розвіявсь, зникли всі табу:
— Я знаю, друзі, то є перевірка,
Яку проводить рідна СБУ.
Слідкує, хто, коли, з якого дому,
Подзвонить в ЖЕК і розпочне ниття,
Безглуздо, безідейно, несвідомо,
Мовляв, зеленим стало в нас життя.
А то є зрада — скарги або стони…
Спускалась ніч, минав суворий день.
І вимкнули ми дружно телефони,
І заспівали радісних пісень!
«За все хороше» пили без турботи,
Аж поки ранок глянув із вікна.
І раптом нам явилася Істота!
Уся зелена і на всіх одна.
Вона сказала: — Мучитись не треба,
Лякатись теж не треба, майне геррн,
Зелене — то є вірус «ПУТІНЕБОЛ».
Він не шкідливий — правду каже мер.
Навіть корисний! Бо, як входить в мозок,
Вже не турбують розміри зарплат,
І взагалі уся житейська проза,
І відкривається оте «кто виноват?»,
Хто винний в тому, що хворіє гривня,
Що нас ведуть вожді без голови,
Що Рада в нас не дуже і чарівна,
І головне — НЕ ВИННІ В ТОМУ ВИ!
І ми вклонились низенько Істоті,
І зникли разом сумніви лихі,
Бо нам здавалось, ніби ми в прольоті,
Що розвели нас, як тупих лохів.
І кинулися разом ми до крану,
І в нас текла ота вода жива,
І розум наш дійшов такого стану,
Що хоч убий нас — все нам трин-трава!
І вийшли ми, співаючи, із дому,
І в пісні розчинялася біда:
«И снится нам не рокот космодрома —
Зелёная! Зелёная вода!»
Казка про короля Петренка та чарівне дзеркальце— Мама, а как будет по-украински «козёл отпущения»?
— Цап-відбувайло.
— Тоже красиво…
(з народного фольклору)
1.
Нам би тільки сала, газу,
І не слухаємо казок.
Зараз, хлопці, удружу,
Казку файну розкажу.
Жив колись король Петренко,
Мав державу чималеньку:
Повно в ній лісів, озер
Та ще й фабрика — «Еклер».
А іще в Петренка дивне
Було дзеркальце чарівне.
То дарунок був Посла
Від Заморського Села.
Тільки криза до порога,
Чи немає перемоги,
З’їсть король той два торта
І у дзеркальця пита:
— Знати, дзеркало, бажаю,
Хто на мене наїжджає,
Хто мені вчиняє зло
Чи таємне западло?
— Не турбуйся, любий сере, –
Каже дзеркало. — Еклери
Їж досхочу! Будьмо, гей!
Все в державі ітс о’кей!
Для турбот нема причини,
Перший друг в тебе — Другчинов,
Ворогів розірве в пух
Кращий корєш — Яцедруг!
2.
Час мина. Годинник тренька.
Докладать прийшли Петренку
На вечірній на зорі
Вірних сім богатирів.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гумор та сатира», після закриття браузера.