Читати книгу - "Гумор та сатира"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
(Бо джерела СБУшні),
Що один та другий пан
Знову кличуть на Майдан.
Перший труситься від злоби:
— Королю дать тортом в лоба!
Другий, пастор, без ля-ля
Все оте благословля.
Налякався наш Петренко
І хапа своє люстерко.
А воно: — Не парся, сер!
Хай живе твій бренд «Еклер»!
Для турбот нема причини.
Перший друг в тебе Другчинов.
Ворогів розірве в пух
Кращий корєш Яцедруг!
3.
День проходить, два. Петренко
Їсть схвильовано цукерки,
А найкращий шоколад
Вже не їсть, бо йде назад.
На зорі приходять знову
(І несуть таємне слово)
Сім отих богатирів:
— Наш народ немов здурів!
Не радіє і не скаче,
Тільки голосно так плаче
Від біди та від війни.
А в народі два пани.
— Треба, — кажуть, — нам негайно
Знайти цапа-відбувайла.
І запхали в інтернет
Кандидатом — твій портрет!
Знову дзеркальце чарівне
Той король хапає гнівно:
— Що це значить? Що то є?
А воно, знай, за своє:
— Психувать нема причини,
Коли друг в тебе Другчинов.
Всіх порве, розірве в пух
Кращий корєш Яцедруг!
4.
Та нема уже спокою,
Кличе наш король в покої
На ніч (бо немає сну)
Чарівницю Видатну.
В давній час вони сварились,
Та проблеми всі закрились,
Визнав він її красу,
Хоч та зрізала косу.
Прилітає Чарівниця:
— Чом, король, тобі не спиться?
— Правди хочу! Що чека?!
Он, уже тремтить рука!
— Правда — то моя родзинка!
Окрім правди, віриш, синку,
Я нічого не кажу,
І з брехнею не дружу!
Тут вона пішла шептати,
Ворожити, чаклувати,
Облетіла вкруг стола
Й віщувати почала:
— Сало, піт, чума, холєра!
Бачу: ліс, труна, печера!
А навкруг вогні, вогні…
Твоя правда в тій труні!
5.
Що робить? Зібравсь у мандри.
Лижі взяв, рюкзак, скафандра.
Бідний, бідний наш король!
Мандрувать бажання — ноль.
Та ляка таємність долі.
Йшов він, йшов. Спинивсь у полі.
Поруч ліс. Кричить сова
І до лісу зазива.
Що ж! Пішов. І в лісі наче
Він печеру чорну бачить,
Без дверей і без вікна.
Входить. Чорная труна!
А в труні лежить, ой, мамо!
Весь чорнявий, мов Обама,
Із Заморського Села
Той Посол. Такі діла.
— Я давав тобі люстерко, –
Посміхається чорненький,
Та виходить із труни,
Та підтягує штани.
— Правди, — каже чорноокий, –
Ти шукав не з того боку.
Подивись сюди, май френд!
Взяв люстерко і в момент
Щось натискує маленьке,
І побачив наш Петренко
(Ох, і спритний чорний, гад!)
В дзеркальці немов парад.
Ніби він його приймає,
Булаву в руці тримає,
А повз нього мертвих в ряд
Молодих несуть солдат.
Та дітей, що їх снарядом
Повбивало. Чи-то «Градом»,
Чи-то бомбою. Старі
Стали з горя матері.
Вони йдуть, і кожна хоче,
Зазирнуть Петренку в очі…
6.
Раптом зникло все умить,
Ліс, печера. І стоїть
Наш король, той бідолаха,
Десь на площі. Поруч плаха.
В караулі він уздрів
Вірних сім богатирів.
За столом (щось підказало)
Двоє Суддів Трибуналу.
Піт за комір кап-кап-кап!
Бо спітнів король, мов цап.
Хто вони? Нема причини
Сумніватись. Друг Другчинов
І отой, що рве всіх в пух,
Кращий корєш Яцедруг.
І читають йому хором
Оті двоє приговора:
— За відсутність гуманізму,
Альтруїзму, пацифізму
На Петренка всю вину
Покладаєм! Взвод! А ну!..
7.
Тут прокинувсь той король,
Мов помножений на ноль.
Весь у розпачі, у милі.
Кличе лікаря (на «швілі»
Було прізвище в того,
Він міністром був його).
Каже лікар: — Це від втоми,
Треба більше пить «Боржомі»,
Буде спокій та у сні
Не побачите дурні.
З отих пір король невпинно
П’є «Боржомі» щогодинно,
Та
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гумор та сатира», після закриття браузера.