Читати книгу - "Не чужі, Аріна Вільде"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Після години аналізів, оглядів, УЗД, мені нарешті ставлять діагноз. І ні, це не вагітність. На щастя. Хоча мені й порадили вдома зробити кілька тестів за декілька днів, тому що термін ще зовсім маленький може бути.
Проблем із нирками в мене ніколи не було, тому почути висновок лікаря було так само неочікувано, як якби я дізналася зараз, що вагітна.
— Вас залишать тут на кілька днів, не хвилюйтеся, усе це лікується, але потрібно дотримуватися всіх рекомендацій. Марина проведе вас у палату.
— Дякую, — я підіймаюся з канапки та виходжу в коридор.
Поглядом одразу ж натикаюся на два незадоволені та злі обличчя. Тато з Давидом стоять по різні боки від дверей. Косяться недобре один на одного. Напевно, батько встиг наговорити Давидові багато «хорошого».
— Зі мною все добре, тож можете їхати додому, — намагаюся вичавити із себе усмішку, але виходить насилу.
Батько ж може заборонити Давидові бачитися зі мною. Він у мене суворий дуже щодо хлопців. Як же хочеться залишитися з Леоновим наодинці, щоб впевнитися, що він нікуди не подінеться.
— Якщо з тобою все добре, тоді чому тебе залишають у клініці? — супиться тато й лікар пояснює йому, що до чого. Водночас не забуваючи згадати, що все ж ймовірність вагітності поки не можна виключати на сто відсотків.
Я весь цей час дивлюся на Давида, який у відповідь розглядає мене похмурим поглядом. Чомусь не наважуюся підійти до нього. Так і йду з лікарем, лише кивнувши на прощання.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не чужі, Аріна Вільде», після закриття браузера.