Читати книгу - "Молоко з медом"

От і зараз, коли вони репетирували у фізкультурному залі, Лінка чула хихотіння, бачила усмішечки. Розуміла, що це через те, що вона така гладка. Фізкультурниця дивилася на неї якось дивно.

— Халінко, — звернулася вона. — Якщо ти хочеш, то можеш не танцювати полонез. Ти ж не зобов’язана.

— Але я хочу танцювати, — заперечила Лінка. — Я добре почуваюся. І не розумію, чому я маю…

— Ой, знаєш, це псує загальне враження, — відповіла фізкультурниця.

«Що вона сказала?» — подумала Лінка й аж завмерла.

«Це псує загальне враження?»

— То мені не танцювати полонез, бо моя вагітність псує вашу хореографію?

— Я не сказала, що ти не повинна танцювати. Лише, щоб ти все обміркувала. Тобі може зробитися недобре…

— Я почуваюся чудово. І знаю всі фігури танцю, — раптом їй дещо спало на думку. — А що, коли б я була такою товстою без вагітності? Ви б теж тоді сказали, щоб я не танцювала? Хіба це не була б дискримінація?

Вона озирнулася довкола. Невже, сто чортів, ніхто її не підтримає.

— Це і є дискримінація, — спокійно озвався Оскар. — Кожен має право танцювати полонез на «стоднівці». Товсті й худі, гарні й потворні. Вагітні й ні. Без руки чи без ноги…

— Але це надмірні зусилля, — захищалася фізкультурниця. — А на останньому місяці…

— Я впораюся, — сказала Лінка.

— Ну, але ми хочемо, щоб наш полонез був гарний, — заявила Маня. Лінка її завжди недолюблювала.

— А й справді, — підхопила наступна. — Батьки зніматимуть усе на відео. І як вона із цим животом виглядатиме на відео?

Лінка розлютилася. Але більше нічого не могла зробити чи сказати. Вона просто чекала, що буде далі. Зате Оскар мало не задушив дівчат.

— Можна, я процитую ваші слова в газеті? Це викличе сенсацію, а мені саме замовили статтю для «Випускника». Якраз про «стоднівки».

Дівчата зареготали йому просто в обличчя.

— Не маєш права! А зрештою, пиши собі, що хочеш. Цю макулатуру однаково ніхто не читає.

— Припиніть, — озвався раптом Азор. — Годі. Ви огидні. Це нетерпимість. Це просто расизм якийсь. Я вважаю, що Лінка повинна танцювати, як і всі.

Що ж, Оскар міг собі говорити різні речі, та насправді саме Азор урятував ситуацію.

— Дякую тобі, — сказала вона йому після уроку.

— Немає за що, — хлопець знизав плечима. — Я вчинив так, як уважав за потрібне.

Лінка знала, що це не зовсім так. Адже раніше він теж неї сміявся.

— Якраз до такого я ставлюся досить чуйно, — додав він.

— Чому?

Він похитав головою.

— Байдуже.

І побіг переодягатися, а Лінка залишилася з новою загадкою. Чому Азор такий? Невже взагалі можливо, щоб людина змінилася? Тепер до неї йшов Оскар.

— Дякую тобі, — мовила Лінка.

— Ти ж розумієш, що це не я тебе захистив, а він.

— То й що? А ця стаття — то правда?

— Ні. Але можу написати. Слухай… Я вважаю, що цього не можна так залишати. Не можна, розумієш? Ця бабера просто страшна. Як вона взагалі може працювати в школі? Я збираюся піти із цим до директорки й про все їй розповісти.

— Тоді їй капець.

— То й добре! Як можна сказати комусь, що через свій вигляд він псує їй хореографію? Кошмар.

— Вона просто сказала правду, — засміялася Лінка.

— Гівно вона сказала, а не правду, і вона, по-перше, не мала права, а по-друге, це брехня. Мені не заважає, що ти така трохи… пампушка. Ти виглядаєш чудово. А взагалі цей танець для нас, і це нам має бути добре. А не ми для танцю, правда?

— Правда, — відповіла вона. — Але це лише нам так здається.

— А взагалі… Ти… ти йдеш із кимсь на «стоднівку»? Тобто…

— Ти що, знущаєшся? — Лінка розсердилася. Дурне питання, адже Оскар знає, що вона залишилася сама. Навіщо він її дражнить?

— А ти б не хотіла… тобто… я б хотів танцювати з тобою. Полонез.

— Ти здурів? Хочеш стати посміховиськом для всієї школи?

— Хоча б заради принципу…

— А я не хочу, щоб ти це робив через принципи.

Оскар зніяковів. Не знав, що сказати, аби вона зрозуміла, що це зовсім не задля принципу. Принаймні не зовсім через це. Та водночас боявся здатися нав’язливим.

— Та ні… Лінко. Ти ж моя подруга. Єдина людина в цілому класі, з ким я можу бути відвертим. А що, може, мені з Азором танцювати? — засміявся він.

— Що ж, боюся, Азор уже зайнятий.

— Ну, тоді… з Міхалеком?

Лінка вибухнула сміхом.

— Ти моя остання надія.

— Неправда. Міг би запросити якусь нормальну дівчину.

— Звісно. Бо ти ненормальна. Яку? Мені ніхто так не до вподоби, як ти.

Лінці зробилося тепло на душі. Так приємно. На якусь мить вона просто відчула себе звичайною дівчиною. Мовби й справді просто готувалася до «стоднівки». Неначе перед нею весь світ. І немає цього величезного живота з дитиною, яка гикає й хвицяє ногами всередині. Кавун, гарбуз, диня, велетень. Це було так приємно. Крім того, Оскар так на неї дивився… Якось трохи не так, як дивляться на дівчину в її ситуації.

— Класно, — тільки й сказала вона. — Я з радістю танцюватиму з тобою полонез. Навіть у першій парі, якщо це знадобиться, — і Лінка засміялася.

— Хтозна!

Оскар не розповів Лінці про свої плани, зате пішов до директорки. Поговорити про фізкультурницю.

— Учителька сказала, що Лінка… що коли вона танцюватиме, то хореографія виглядатиме погано. Можливо, я не мав би скаржитися чи ще щось таке, та мені здається, що це було… — він підшукував відповідне слово, — неправильно.

— Добре, що ти захищаєш Халінку, — мовила директорка. — Вона цього дуже потребує. Ми начебто й живемо в такому сучасному світі, проте надто юна вагітна дівчина досі викликає якісь нездорові емоції. А як у класі на це реагують?

— Та… Начебто нормально. Але вони теж трохи від Лінки відсторонилися. Так мені здається. Проте без ворожості. Просто… Розумієте, Лінка зараз мало підходяща для тусівок.

— Так… Добре, що ти на її боці. Друзі в житті найважливіші. Знаєш, можна втратити хлопця чи дівчину, та коли маєш вірних друзів, то якось можна із цим жити. Мені це добре знайоме. Дякую, що ти мені розповів про цю ситуацію на фізкультурі. Я поговорю з пані Суско. Можливо, вона не усвідомлювала, що робить… — директорка зітхнула. — Хоча як педагог, мала б.

Оскар сидів за комп’ютером. Як це зробити? Не може ж він описати те, що сталося в школі, особливо тепер, коли він розповів про все директорці. Не може нарікати на школу, у якій учиться. Є ж