Читати книгу - "Візерунки долі. Я згодна, Аграфена Осіння"

Кордевідіон уважно мене розглянув і виніс вердикт:

– З твоїм носиком усе гаразд. Мені так здається.

– Величність, – протягнула я, – мені потрібно ненадовго відлучитися.

– Так би й казала.

Дін відчинив двері й обережно підштовхнув мене всередину.

– Не затримуйся, – сказав він наостанок і пішов до себе.

Я зайшла і застигла від захоплення. У кімнаті світився лише настінний нічник, але було досить світло, адже обидва каміни горіли, випромінюючи приємне тепло. Тут було неймовірно затишно. Очевидно, Террі постаралася, бо знала, що ми будемо купатися. Я збігала до вбиральні, потім зняла з ліжка ковдру, розстелила її біля одного з камінів і, взявши гребінець, сіла ближче до вогню. Волосся, і справді, потрібно просушити.